Чому Україні потрібно понад 140 верховних суддів, якщо у США їх дев’ять

Для однієї людини справа у Верховному Суді може означати останню можливість повернути житло, домогтися перерахунку пенсії, скасувати незаконний вирок або захистити право власності. За сухим номером провадження нерідко стоять роки суперечок, сотні сторінок документів і рішення, яке вплине не лише на учасників конкретної справи, а й на практику всіх українських судів.

Станом на лютий 2026 року у Верховному Суді працювали 146 суддів. За законом їх може бути не більше 200. Протягом 2025 року до установи надійшло близько 93 тисяч справ і матеріалів, повідомив Верховний Суд під час відкриття нового судового року.

Тому український Верховний Суд — це не півтори сотні людей, які разом засідають в одній залі та обговорюють кілька десятків найгучніших справ. Усередині установи фактично працюють чотири окремі касаційні суди, кожен зі своєю спеціалізацією та потоком скарг.

Чому Верховному Суду потрібно понад 140 суддів

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Його основне завдання — переглядати рішення нижчих інстанцій у касаційному порядку та забезпечувати однакове застосування законів у подібних справах.

До структури Верховного Суду входять:

• Касаційний цивільний суд — сімейні, житлові, спадкові, трудові, земельні та інші приватні спори;
• Касаційний кримінальний суд — вироки й рішення у кримінальних провадженнях;
• Касаційний адміністративний суд — спори громадян і компаній з органами державної влади;
• Касаційний господарський суд — конфлікти між підприємствами, банкрутства, корпоративні та комерційні спори;
• Велика Палата — найбільш складні справи, питання розмежування юрисдикції та випадки, коли потрібно відступити від раніше сформованої правової позиції.

Найбільший потік нині припадає на адміністративні справи. Із приблизно 93 тисяч проваджень, які надійшли до Верховного Суду у 2025 році, близько 57 тисяч були адміністративними. Це позови щодо пенсій, соціальних виплат, податків, військової служби, рішень місцевої влади та інших дій державних органів.

Такі рішення безпосередньо впливають на життя тисяч людей. Наприклад, правова позиція Верховного Суду щодо індексації пенсій стала орієнтиром для нових позовів пенсіонерів до Пенсійного фонду.

Адміністративні справи стосуються не лише пенсій. Наприклад, у 2026 році Верховний Суд розглянув справу про скасування інвалідності без особистого огляду пацієнта. Рішення касаційної інстанції скасувало висновки судів першої та апеляційної інстанцій та сформувало орієнтир для подібних спорів із медико-соціальними комісіями.

Якщо умовно розділити 93 тисячі надходжень на 146 суддів, вийде близько 637 справ і матеріалів на одного суддю за рік. Це не точний показник особистого навантаження: частина справ переходить із попередніх періодів, їх розглядають колегіями, а складність проваджень суттєво відрізняється. Проте масштаб роботи така цифра показує.

Верховні суди США та Великої Британії побудовані за іншою моделлю. У США працюють дев’ять верховних суддів, але вони самі відбирають переважну більшість справ, які заслуговують на повний розгляд. Упродовж судового року 2024 там заслухали 73 справи, а завершили розгляд 64.

У Великій Британії законом передбачено 12 верховних суддів. Суд переважно приймає апеляції, які порушують правове питання загального суспільного значення. У 2024–2025 фінансовому році він заслухав 61 апеляцію та оприлюднив 43 рішення.

Українська модель значно ближча до широкого касаційного перегляду. Тому механічне порівняння кількості суддів без кількості справ і правил їхнього відбору створює хибне враження. Це не означає, що кожна українська касаційна скарга автоматично розглядається по суті, але доступ до найвищої інстанції у нас значно ширший.

Як відбирають суддів і скільки років вони працюють

Посаду у Верховному Суді не можна отримати лише за рішенням президента, уряду чи парламенту. Кандидат має пройти спеціальний конкурс, який проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Претендувати на посаду можуть не тільки чинні судді. Закон «Про судоустрій і статус суддів» допускає до конкурсу людей, які мають щонайменше десять років:

• стажу роботи суддею;
• наукової роботи у сфері права та відповідний науковий ступінь;
• професійної адвокатської діяльності з представництвом у судах або кримінальним захистом;
• сукупного досвіду у кількох із цих напрямів.

Під час кваліфікаційного оцінювання перевіряють професійну компетентність, знання права, вміння працювати з практичними завданнями, професійну етику та доброчесність. Комісія досліджує суддівське або кандидатське досьє, декларації, майнові відомості та інформацію про спосіб життя.

Результатом стає рейтинг кандидатів. ВККС рекомендує переможця Вищій раді правосуддя, яка вирішує питання про внесення подання президентові. Президент видає указ про призначення, але не може довільно обрати будь-яку людину поза конкурсною процедурою.

Українського суддю призначають без обмеженого контракту на п’ять чи десять років. Він може здійснювати повноваження до досягнення 65-річного віку, якщо раніше не подасть заяву про відставку, не буде звільнений за станом здоров’я, через дисциплінарне порушення або з іншої передбаченої Конституцією та законом підстави.

У США кандидата до Верховного суду висуває президент, а затверджує Сенат. Після призначення судді зазвичай працюють довічно — доки самі не підуть у відставку, не помруть або не будуть усунені через процедуру імпічменту.

У Великій Британії кандидатів оцінює спеціальна незалежна комісія. До неї входять представники судової влади та органів суддівського добору різних частин країни. Формальне призначення здійснює монарх після проходження визначеної законом процедури. Обов’язковий граничний вік для британських суддів — 75 років.

Скільки заробляють судді Верховного Суду

Те, що у побуті називають зарплатою судді, закон визначає як суддівську винагороду. Вона складається з посадового окладу та передбачених законом доплат.

Базовий посадовий оклад судді Верховного Суду дорівнює 75 спеціальним прожитковим мінімумам. У державному бюджеті на 2026 рік розрахункову величину залишили на рівні, який діяв наприкінці 2025 року, — 2102 гривні.

Початковий розрахунок виглядає так:

75 × 2102 грн = 157 650 грн.

Однак Верховний Суд розташований у Києві, тому до посадового окладу застосовується регіональний коефіцієнт 1,25. Після його врахування базова місячна сума становить приблизно:

157 650 × 1,25 = 197 062,50 грн до сплати податків.

Це ще не остаточна винагорода. До неї можуть додаватися виплати:

• за вислугу років — від 15% до 80% посадового окладу залежно від стажу;
• за адміністративну посаду, наприклад голови суду або його заступника;
• за науковий ступінь;
• за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Тому фактична винагорода досвідченого судді Верховного Суду може перевищувати 300 тисяч гривень на місяць до оподаткування. Точний дохід конкретної людини залежить від стажу, доплат, відпусток та інших нарахувань і відображається у щорічній декларації.

Для порівняння, у 2026 році суддя Верховного суду США отримує 306 600 доларів на рік, а голова — 320 700 доларів. За останньою повною офіційною британською шкалою суддя Верховного суду отримував 280 311 фунтів на рік, президент суду — 290 213 фунтів.

Роботу судді не можна оцінювати лише за кількістю засідань. Значна її частина проходить поза залом суду: вивчення багатотомних матеріалів, аналіз практики, підготовка до слухання, обговорення справи колегією, написання рішення або окремої думки.

Понад 140 суддів у Верховному Суді — наслідок не лише розміру країни, а передусім української моделі касаційного перегляду. Водночас велика кількість справ не звільняє судову систему від запитань про строки їх розгляду, якість рішень, прозорість конкурсів, доброчесність суддів і обґрунтованість бюджетних витрат.

Тому головне питання полягає не лише у тому, скільки суддів працює у Верховному Суді. Важливіше — чи отримують люди остаточне рішення у розумний строк і чи можуть довіряти тим, хто це рішення ухвалює.