Народний артист України, скрипаль та композитор Кирило Стеценко поділився спогадами про легенду української екстради Володимира Івасюка. Зокрема, музикант розповів, що бачив співака незадовго до його смерті у 1979 році.
“Познайомився я з ним, коли був студентом молодших курсів консерваторії, приблизно в 20 років, а Івасюкові було 25 років. І він приїздив до Києва записувати свою пісню у “Будинку звукозапису”, і якісь його друзі вишуковували волонтерів, скрипалів серед студентів”, – пригадав Стеценко.
Згодом між артистами зав’язалася розмова: вони показували один одному свої твори та говорили про музику. “Володя був лицар. Він себе сам уповноважував на подвиги і їх здійснював. І він це шанував в інших людях. Остання наша зустріч була в нього вдома”, – продовжив гість.
У той день наприкінці квітня 1979 року Стеценко та Івасюк проговорили 4 години. Згодом скрипаль приїхав до Києва та отримав дзвінок від родини Володимира – близькі співака розпитували, де пербуває товариш, який напередодні зник.
За версією слідства, тіло Івасюка знайшли 11 травня у лісі. Тоді радянська влада намагалася повісити на музиканта образ “божевільного”, а трагедію нарекли самогубством. Усе через те, що Івасюк проходив лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні. Ба більше, версія того, що лікування в стаціонарі проводилося з метою поновлення навчання в консерваторії, навіть не розглядалося.
“Моя особиста версія, що вони (КДБ. – Ред.) просто перестаралися і його вбили без спеціальної мети. Вони хотіли його схилити, безумовно, і від нього вимагали чогось. Очевидно, що він не піддавався, – каже Стеценко. – Усі офіційні версії про психіатрію і те, що йому приписували маніакально-депресивний синдром, я це прекрасно все розумію, але Володя, перше – він оптимістичний, друге – він раціоналістичний”.
Артист вважає, що товариш не міг скоїти самогубство, адже ніколи не нарікав та не скаржився. “Він все планував, все робив, розуміючи, що не все може вдатися, але це був справжній лідер, і тому ця версія, вона тільки базувалася на тому, що він колись звертався до лікаря-психіатра, а йому це було потрібно для довідки в консерваторію”, – пояснив композитор.
