На зорі епохи телефонії телефонний апарат був річчю рідкісною та елітарною. Тому простацьке ставлення до процесу переговорів було недоречним. Потрібні були якісь норми розмови, що регламентують спілкування, і люди, які мають відношення до нової галузі техніки, не забарилися їх виробити і запропонувати суспільству.
Коли все почалося
Датою народження знаменитого слова «алло» вважається 15 серпня 1877 року. Цим днем датується лист, адресований голові телефонної компанії міста Піттсбург і написаний ні ким іншим, як Томасом Едісоном, найпліднішим винахідником (або найпліднішим злодієм винаходів, але це вже зовсім інша історія).
Едісон багато зробив для розвитку телефонії. Наприклад, він першим включив у конструкцію телефону індукційну котушку, що дало змогу посилити переданий звук. В апараті конструкції Белла, який був одним із перших телефонів, голос передавався вельми слабо і спотворено.
Так ось саме Томас Едісон і став автором всесвітньо відомого «алло» (англ. «hullo» від спотвореного «hello» – «привіт»). У листі директору піттсбурзької телефонної компанії Едісон наголошував на тому, що «hullo» – це слово, яке важко сплутати. Для перших телефонів, що забезпечували чутність, далеку від ідеальної, це було важливо.
Варіант «батька телефону» Александра Белла, «ahoy hoy», що поєднував у собі морське привітання та вівчарську перекличку, популярності не набув. Змагаючись із «hullo», що з’явився трохи пізніше, він швидко був витіснений і майже забувся.
І все таки не Едісон?
Існує кілька інших гіпотез про походження сигнального слова. Так, одна з них свідчить, що «алло» трансформувалося з «hallow», слова-привітання, яке використовують британські моряки. Інша – що від «hallo», яким пастухи кликали овець. Третя – що «алло» це спотворення угорського «hallom». Останнє перекладається як ціла фраза «Я тебе чую», і могло в теорії набути популярності працями Тівадара Пушкаша – угорського вченого-винахідника. Високоповажний нащадок трансильванського дворянства придумав і втілив у життя проєкт автоматичної телефонної станції, і був засновником одного з перших ЗМІ на нових технологіях – «Телефонної служби новин».
Що чути у світі
«Алло» як варіант телефонного привітання прижилося в усіх англомовних країнах – у Британії, США та Канаді, Австралії, Новій Зеландії. Менш успішно слово в континентальній Європі, але має свій вплив. Хоча в Україну слово прийшло з Франції, трохи помінявшись згідно з українською вимовою, але не всі сусіди французів кажуть «алло», знімаючи слухавку. Наприклад, у німців та чехів заведено вимовляти своє ім’я, в італійців – говорити «Пронто», а в греків – «Паракало». Іспанці віддають перевагу «Діга», а турки поряд з англомовним словом використовують своє рідне, що прийшло з віків «ефенді».
В Азії культура інша, ніж на Заході, і привітання теж відрізняється. Японці кажуть «мосі-мосі», китайці – «вей», а корейці – «ебосее».