У селі Мала Рача під Радомишлем у понеділок, 4 вересня, було виявлено тіло французького місіонера, який був жорстоко вбитий у своєму будинку. Мізіолек Бруно Стефанович приїхав із Франції в Україну, де проживав більше двадцяти років спочатку в Києві, а потім у селі Мала Рача, в якому купив будинок. Хто міг піти на такий нелюдський вчинок і за що розправилися з чоловіком? На ці питання повинна відповісти поліція, яка проводить розслідування.
Кореспондентка обласної газети “Субота” приїхала у Малу Рачу, щоб поговорити з жителями, які добре знали загиблого. До речі, у селі його називали просто Бруно.
Бруно любили всі односельці
По дорозі до будинку, де жив Бруно, я запитувала у перехожих про Бруно і всі в один голос казали, що він був прекрасною людиною. Добрим і чуйним. Він допомагав самотнім старим людям, матерям, які самі виховують дітей, дітям із неблагополучних сімей та іншим. Кожного місяця роздавав продовольчі пайки.
Біля воріт дому, де жив Бруно, кореспондентка зустрілася з жінкою з чорною хустиною на голові. Вона була у розпачі. Жінка представилася Світланою Сільвестрівною і розповіла, що її чоловік, а потім і вона, допомагали Бруно у благодійних справах. Жінка погодилася розповісти про загиблого.
Бруно катав дітей на квадроциклі
– Бруно – француз, – розповідає Світлана Сільвестрівна. – Він біля десяти років жив у Києві, де працював у благодійному фонді від представництва католицької міжнародної благодійної асоціації “Тріумф серця”. Благодійники опікувалися столичним дитячим притулком, і Бруно постійно спілкувався з дітьми із цього притулку. А 12 років тому Бруно переїхав у Малу Рачу і купив тут будинок. З початку війни він займався волонтерством, а ще кожного місяця роздавав нужденним жителям села продуктові набори та побутову хімію. Взагалі він допомагав всім, кому міг, був дуже доброю людиною. Йому було 65 років…
За словами жінки підлітки – вихованці дитячого будинку, і навіть ті, які вже стали дорослими, постійно приїжджали до Бруно у Малу Рачу. Він їх пригощав, катав на своєму квадроциклі та навіть дозволяв самим кататися, а ще вчив користуватися комп’ютером.
“Бруно вбили по-звірячому”
– У суботу, 2 вересня, в нього у гостях були троє вихованців, які скоро роз’їхалися. А ще приїжджав помічник з Києва, який працював разом з Бруно, – привозив продуктові набори. Він увечері поїхав. Після його від’їзду жителі села бачили Бруно в останній раз. А у понеділок зранку прийшов до Бруно помічник, який завжди допомагає прибирати в будинку та по хазяйству. Він хотів відкрити хвіртку, але вона була зачинена. Він дзвонив Бруно по телефону, але ніхто не відповідав. Тоді помічник зайшов у сусідський двір, де живе старенька бабуся, і через її подвір’я дістався будинку Бруно. Постукав у вікно, але ніхто не вийшов. Тоді він підійшов до дверей, відкрив і мало не впав від жаху – там у маленькому коридорчику біля вхідних дверей лежав мертвий Бруно, а навколо все було заллято кров’ю. У Бруно всі руки були у колотих ранах і перерізане горло. Мабуть, він відкрив комусь двері, і той його вбив.
Світлана Сільвестрівна навіть припустити не може, хто міг так по-звірячому вбити Бруно, адже він робив тільки добро і ворогів у нього не було! Звісно, хтось міг вирішити пограбувати чоловіка, але начебто з будинку нічого не пропало…
“Бруно жив один і ворогів у нього не було”
Кореспондентка зайшла до будинку, який стоїть поряд із будинком Бруно. Там живе старенька бабуся Антоніна. Саме через її двір довелося пройти помічнику, щоб дістатися будинку Бруно.
– Яке страшне горе для всіх нас, – бідкається бабуся. – Бруно усім допомагав. Мені завжди принесе води і запитає, чи не купити хліба чи ще чимось допомогти. Бруно кожного місяця роздавав пайки. Там була олія, рис, гречка, цукор, чай і таке інше. Він жив один і ворогів в нього не було. До нього приїжджали підлітки, яких він раніше доглядав у київському дитячому будинку.
– У суботу приїхав із Києва з фонду Володя – помічник, побув тут день і увечері поїхав, – згадує бабуся Антоніна. – Бруно увечері прийшов до мене, сказав” на добраніч” і, як завжди, подав мені руку, а потім пішов. Більше я його не бачила. А у понеділок зранку до мене прийшов ще один помічник Бруно, який допомагає йому по господарських справах у будинку, і каже: “У Бруно хвіртка закрита”. І ми разом пішли до нього через мій двір. Стукаємо у одне вікно, у друге, ніхто не відгукується. Я йому кажу, давай постукаємо у двері. Ми підійшли, а двері не зачинені. Ми їх відкрили, а там жах – Бруно лежить у коридорчику, біля нього кров шматками і горло перерізане. Ми викликали поліцію. Я просто не можу прийти до тями від цього. Ну за що так жорстоко вбили таку добру людину? Бувало, він підійде до мене увечері, ми сядемо на лавочку. Бруно каже: “От викурю сигарету і піду додому, бо багато роботи на комп’ютері”. В нього були проблеми із здоров’ям, тому він постійно слідкував за дієтою, не вживав цукру та картоплі.
“Благодійник жив тихо і мирно”
За словами старости Великорацького старостинського округу Миколи Гончаренка, Мізіолек Бруно Стефанович мав паспорт громадянина України. Він проживав у Малій Рачі з 2012 року і займався благодійністю. Спочатку роздавав продуктові набори у трьох селах, а потім тільки у Малій Рачі. Він не був прописаний у селі. На Бруно ніхто ніколи не скаржився, з ним не було пов’язано ніяких скандалів, він жив тихо, мирно і робив тільки добро.
“Ніхто з жителів Малої Рачі не зміг би підняти руку на Бруно”
Незважаючи на те, що Бруно був католиком, він допоміг побудувати православну церкву у селі Мала Рача. Ось що розповів отець Андрій – настоятель цієї церкви.
– У 2013 році ми провели збори у селі з приводу будування православної церкви. Бруно був на тих зборах та прийняв активну участь у будуванні. Він передав 70 тисяч гривен, на які був зроблений цокольний поверх, фундамент храму і стіни. На той час це були великі гроші і велика підтримка. Спасибі йому. У 2019 році будівництво було закінчено і церква освячена. Бруно регулярно роздавав пайки всім знедоленим, дітям із неблагополучних сімей, одиноким старим людям, одиноким жінкам з дітьми. Його вбивство – це велике горе для всього села. Я впевнений, що в Малій Рачі ніхто такого не міг зробити, адже я добре знаю місцевих жителів…
Люди кажуть, що вбивця проник у подвір’я через огорожу позаду будинку, а тікав через огорожу біля хвіртки. Бруно напевно сам відкрив вбивці двері.
Всі крапки над “і” повинна поставити поліція, яка в даний час проводе розслідування…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
