Неможливо підрахувати, скільки горя та біди принесла до нашої країни війна, розв’язана росією проти України. Останнім часом, зазнаючи розгромної поразки на полі бою, наш противник переключився на мирне населення, завдаючи ударів по об’єктах критичної інфраструктури, щоб залишити мільйони українців без світла, води, тепла. Розуміючи серйозність ситуації, багато хто намагається перестрахуватися на випадок повного блекауту, купуючи генератори та встановлюючи в будинках буржуйки. На жаль, використання буржуйок може становити неабияку загрозу, а спроба врятувати свою сім’ю від холоду – закінчитися жахливою трагедією, що розігралася в ніч на 18 грудня у селі Озадівка Бердичівського району (Райгородоцька громада) та спричинила загибель двох людей.
Несправна буржуйка забрала життя десятирічної дівчинки та її батька
Нещодавно встановлена буржуйка стала причиною пожежі, яка раптово спалахнула на першому поверсі двоповерхового приватного будинку, що належить волонтеру та учаснику АТО. На момент трагедії у будинку перебував 40-річний господар із дружиною та їхні діти: 12-річний хлопчик та 9-річна дівчинка. У Головному управлінні ДСНС у Житомирській області інформують, що повідомлення про пожежу рятувальники отримали приблизно о пів на п’яту ранку. Коли прибув пожежно-рятувальний підрозділ, будівля була повністю охоплена полум’ям.
“У будинку жила сім’я – батько, мати та двоє дітей. Усі перебували на другому поверсі. На першому поверсі господар увечері розтопив буржуйку, металевий димар якої вивів у димовий канал каміна, який мав пошкодження. Увечері дружина помітила незвичайний запах диму, але уваги на це не звернули. Посеред ночі чоловік розбудив дружину і сказав, що в будинку пожежа та шляхи на перший поверх через сходи були вже відрізані”, – йдеться у повідомленні.
Жінка із сином встигли врятуватися, а от тіла чоловіка та загиблої дівчинки рятувальники виявили у різних місцях будинку, коли в апаратах для захисту органів дихання вже проводили розвідку на місці пожежі. 12-річна дитина з місця події була одразу ж госпіталізована до лікарні під нагляд лікарів.
Як згодом виявилося, загиблим виявився відомий волонтер та учасник АТО Сергій Грабарчук, відомий у військових та волонтерських колах під позивним «Маестро».
Під час пожежі було чутно постріли – це рвалися боєприпаси, які зберігав вдома волонтер
Щоб дізнатися більше про трагедію, яка забрала життя двох людей, вирушаю до Озадівки. Постраждалий внаслідок пожежі будинок перебуває перед в’їздом до села. Він повністю вигорів, і являє собою страшне видовище.
Про події тієї ночі розповідає Антон Альфредович Томашевський, який проживає в сусідньому будинку.
«Дружина Сергія прибігла до нас уночі, вона була із сином. Сказала, що в них у будинку пожежа, і повела хлопчика до інших сусідів. Вони всі спали на другому поверсі, а спалахнуло на першому. Там де буржуйка була. Сергій прокинувся першим, розбудив дружину. Вони одразу ж спустилися вниз. Мабуть, думали, що зможуть щось зробити – а там диму було повно як на першому, так і на другому поверсі. Тоді кинулися рятувати дітей. Вона розповідала нам, що в диму намацала когось, навіть не зрозуміла когось, взяла руку і вивела на балкон на другому поверсі. Постояла і стрибнула з хлопчиком на мікроавтобус, що стояв під вікном. Сергій у цей час продовжив шукати доньку, але, мабуть, так і не знайшов…», – ділиться чоловік.
За словами сусідів, о четвертій ранку будинок уже палав на повну силу. Чулися постріли, адже загиблий зберігав у себе два автомати та близько десяти ріжків до них. Від сильної спеки почали плавитись автомобілі, які знаходилися на ділянці. Антон Томашевський зазначає, що до пожежної частини дзвонив він після того, як до нього прибігла сусідка. Каже, приїхали швидко – хвилин п’ятнадцять минуло.
Пожежники зробили все, що могли. Але врятувати зачинених у вогняній пастці людей вони не встигли
«До них претензій немає, спрацювали грамотно та оперативно. Три машини приїхало. Тієї ночі якраз ожеледиця була. Там повороти круті у Романівці (сусіднє село – прим. авт.), вони швидше і не могли б приїхати. Я сам водій, 43 роки пропрацював, тому знаю, що таке їхати такими машинами, і що таке дорога. Вони як приїхали, одразу почали машини під будинком гасити, два рукави кинули, збили полум’я, підвозили кілька разів воду», – розповідає очевидець трагедії.
Як і рятувальники, сусіди звинувачують у трагедії буржуйку. Кажуть, що Сергій лише два дні як привіз її з Житомира, і встановив на першому поверсі, при цьому вивів димохід у камін, використавши просту трубу, а не гофру. Можливо, саме неправильне підключення або несправність системи спричинили спалах. Після чого вогонь дуже швидко почав поширюватися, так як будинок весь був обшитий пластиком.
«Дуже велика трагедія, дуже велике горе. Дівчинку шкода, вона була гарною дитиною, як дзвоник дзвінкою. Серьога з 2014 року волонтером, АТО пройшов – а тут таке… Може, вони надихалися цим димом, не могли правильно реагувати. На мою думку, треба було одразу дітей рятувати, а не спускатися вниз. Диму було багато, а він відчинив балкон і вибив вікно, щоб легше було дихати, а може, щоб дружину з сином випустити. Тільки ось протяг дав приплив кисню для вогню, і він ще більше спалахнув», – ділиться з нами Антон Альфредович.
Що відомо про загиблого Сергія Грабарчука?
Сам він родом не з цього села, тривалий час проживав у Житомирі, до Озадівки перебрався років зо два тому, у нього тут жила бабуся. На її ділянці він і збудувався. Діти ходили до місцевої школи, дружина теж працювала. Місцеві відгукуються про нього позитивно. Говорять, був справжнім господарем, будував великі плани. Над озером росли старі, страшні тополі – то він за свої гроші найняв людей, щоб їх зрізати. Планував висадити алею з 21 берізки – саме стільки людей загинуло з його загону, коли він в АТО служив.
До війни Сергій Грабарчук був підприємцем, але у 2014 році пішов служити. Учасник боїв під Дебальцевим останнім часом працював у нещодавно звільненому Лимані Донецької області. Був одним із засновників Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Свій позивний Маестро отримав за любов до неба: Сергій умів пілотувати літаки і дуже любив літати.
У своєму останньому інтерв’ю, яке він дав режисеру Ларисі Артюгіній, він сказав: «Я літаю, я приватний пілот, і так сталося, що це асоціюється у нас із фільмом “У бій ідуть лише старий”, тому позивний Маестро прилип до мене відразу», – розповідав він.
Сьогодні великий двоповерховий будинок, де ще кілька днів тому звучав щасливий дитячий сміх, стоїть покинутий та порожній. Поховали Сергія з донькою у місті Житомирі. За словами вдови загиблого, вона не збирається повертатися сюди більше ніколи. Після пожежі вона приїхала лише раз, щоб забрати машини, що залишилися.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Антон Семашко
