87-річна Лідія Сидорчук понад 15 років живе одна в селі Яблунівка Хорошівської селищної громади на Житомирщині. У населеному пункті немає магазину, і транспорт до Яблунівки не їздить. До найближчого села Краївщина — шість кілометрів.
За Лідією Сидорчук доглядають її сини — Микола та Леонід. Один з них живе в місті, а інший у сусідньому селі. Жінка розповіла, що діти запрошують її жити до себе, але вона не хоче залишати власний будинок і город, який звикла обробляти щодня.
“Колись у селі була школа, а там, де зупинка був колгосп у якому були коні, овечки, свині, корови та телята. Все було. І льон вручну збирали. Дві пари коней і манеж, і крутили, а тоді гортали туди-сюди”, — сказала Лідія Сидорчук.
У родині Лідії було п’ятеро дітей, однак нікого з братів та сестер не залишилося. Жінка розповіла, що у післявоєнні роки вся сім’я працювала у колгоспах.
“Буряки і колгоспний город сапали сапками, перекопували, пололи картоплю. А льон і пшеницю пололи вручну, виривали зілля. Було важко, я не спала, тільки дві години на добу, бо потрібно було ще й свою садибу обробити. Не бачила я добра і вже не побачу. Добре, що хоч я худенька, то як помру, то буде легко мене кудись занести”, — розказала 87-річна бабуся.
Зі слів Лідії, вона завжди дбала про затишок у будинку, який створювала своїми руками.
“Сама ткала, сама робила подушки, сама вишивала, сама мереживо плела — все сама. Все руками робила. І треба було ще ж у колгосп ходити, тому все робила вночі, ввечері, через те мало спала”, — пригадує Лідія Сидорчук.
Ще декілька років тому жінка тримала велике господарство. Мала корову на прізвисько “Канарейка”. Лідія поділилася, що за нею сумує найбільше.
“Не було коли сумувати, бо я тримала корівку, свиней, овечок і гусей. І треба було накосити і перевезти, адже у 49 років залишилася вдовою. Сама косила косою, гребла, розкидала сіно, аби воно висохло і носила радюжкою. Також сама виносила все сіно на горище”, — розказала 87-річна бабуся.
За словами Лідії Сидорчук, нині вона купила в сусідньому селі двох кошенят, щоб їй було веселіше.
“У мене є півень, собака, і тепер ще два котики, бо моя кицька пропала. Назвала їх Красуня і Рижик. Прийдуть до мене, трохи помуркотять, розповідають щось мені, а я з ними розмовляю”, — сказала пенсіонерка.
Лідія Сидорчук майже кожного дня спілкується телефоном зі старостою Краївщинського старостинського округу Юлією Миколайчук. Староста розказала, що 87-річна жінка привітна і завжди готова приймати гостей.
“Коли не перетелефонуєш чи не заїдеш до неї, вона завжди рада всім людям. Завжди запрошує зайти до хати, готова пригостити і поділитися останнім. Не хоче їхати і створювати проблеми своїм дітям, хоче до кінця залишатися у своїй рідній домівці”, — говорить Юлія Миколайчук.
Зі слів старости Краївщинського старостинського округу, село Яблунівка має давню історію. У минулому столітті в селі проживала німецька громада. В Яблунівці одна вулиця і раніше тут нараховувалося понад 36 будинків.
“У 1988 році тут налічувалося 57 жителів. До цього часу тут був колгосп і ферма, де тримали овечок. Тут були гарні господарські городи, де вирощували картоплю”, — повідомила Юлія Миколайчук.
