— Напередодні повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року, ми проводили оформлення літаків у міжнародному вантажному аеропорту «Гостомель» («Антонов») у звичайному режимі, — розповів підполковник Радковський. — Останній в той день літак вилетів звідти в Малайзію приблизно о 23 годині. Після того ми перекрили злітну смугу та очікували на прибуття декількох рейсів з країн Африки та Азії, запланованих на наступну добу. Але близько третьої ночі почалося повномасштабне вторгнення.
Усі наші співробітники негайно прибули на службу. Ми діяли в складі оборонців аеропорту. Одним з наших основних завдань було перекрити злітну смугу і не допустити посадки літаків ворога. Нам було передано інформацію про те, що в повітрі перебувають 18 російських військово-транспортних літаків з військовою технікою та десантом, які вилетіли з території білорусі й прямували в аеропорт «Гостомель».
Але спочатку прилетіли передові сили противники — два літаки-винищувачі та близько 35 гелікоптерів з десантом. Ми взяли участь в відбитті десанту. В ході бойових дій окупанти намагалися звільнити злітну смугу. Але, на щастя, їм це не вдалося — завдяки спротиву бійців, які боронили аеродром, і бомбовому удару по злітній смузі, завданому двома літаками-винищувачами армійської авіації Повітряних сил України. В результаті бомбового удару злітну смугу було додатково пошкоджено і це унеможливило посадку на нашому аеродромі воєнно-транспортних літаків ворога.
— Чим конкретно ви з товаришами перегородили злітну смугу? — ставлю питання Ігорю Радковському.
— Інженерною технікою — тягачами, паливозаправниками тощо.
— Скільки авіаційних бомб скинули українські винищувачі, щоб пошкодити злітну смугу?
— Три бомби. Ми розуміли, що після того, як було завдано таких серйозних ушкоджень злітній смузі, літаки не зможуть успішно сісти на неї.
— Тоді в ході бойових дій 10 українських військовослужбовців, в тому числі я, на жаль, потрапили в полон, — продовжує підполковник Радковський. – Нас утримували на території аеродрому до 7 березня 2022 року. Потім вивезли на територію білорусі, з аеродрому в Гомелі доставили на літаку в російську федерацію в Курську область, в СІЗО. В рамках обміну полоненими мене обміняли 1 квітня. Дуже хочу, щоб всі наші хлопці повернулися з полону. Звірства, які чинять над ними окупати — це без перебільшення жах. Також дуже хочу, щоб жертви, які в цій війні принесла Україна, не були марними, щоб швидше настала Перемога і мир.
Зауважимо, що, за словами воїнів Національної гвардії України, які в перший день повномасштабної війни брали участь в обороні аеропорту в Гостомелі, вони збили тоді 6 гелікоптерів противника. На цьому засоби знищення повітряних цілей у них закінчилися. Бійці отримали наказ відступити (їх відхід прикривали бійці ГУР). Як тільки нацгвардійці (в основному це були солдати строкової служби) відійшли, по аеродрому, захопленому десантом ворога, вдарила українська артилерія, зокрема надпотужні гаубиці «Піон». Артилерійським вогнем не тільки нищився десант, але й руйнувалася злітно-посадкова смуга. Таким чином план ворога висадити за допомогою великих літаків біля Києва декілька тисяч солдатів з бойовою технікою провалився. Жодне інше летовище поблизу української столиці захопити окупантам не вдалося.