13 вересня виповнюється 94 роки від дня народження Бориса Харчука – видатного українського письменника та журналіста, автора романів, повістей, оповідань і новел. Він створив дитячий журнал «Малятко» та був його першим головним редактором.
«Був дорослим, а в душі залишався дитиною. Багато втрачав у житті, та не загубив головного – здатності дивуватися», – пригадує донька письменника Роксана Харчук.
Борис Харчук народився у селі Лози на Тернопільщині. З дитинства його приваблювало слово і творчість: найкращим подарунком був зошит, у якому він писав власні твори. Навчався в Учительському інституті в Кременці та Полтавському педагогічному інституті, закінчив також вищі літературні курси при Московському літературному інституті.
Творчий шлях Бориса Харчука розпочався з поезії, але справжнім покликанням стала проза. Він досліджував український національний характер, народну мораль і створював твори для дітей. За три десятиліття плідної роботи письменник залишив багатий літературний спадок, включно з романом-тетралогією «Волинь», повістями «Українські ночі» та «Мертвий час», романом «Межі і безмежжя» та іншими творами, що сьогодні входять до золотого фонду української літератури.
Борис Харчук був людиною з відкритим серцем і християнською мораллю, а його літературна позиція полягала у вірі, що література повинна творити народ і відображати його історичну долю.
Письменник пішов із життя 16 січня 1988 року в Ризі від інфаркту, залишивши низку незавершених творів. Його спадок досі надихає українських читачів і літературознавців.
