Де було охрещено Бориса Лятошинського? Розгадка однієї загадки.
Вчора я, не хотячи, зав’язав маленьку дискусію довкола постаті українського композитора Бориса Лятошинського, нашого найвизначнішого симфоніста 20 століття. Коли я ствердив польське походження Б. Лятошинського, повіривши на слово тим авторам, котрі писали таке про Б. Лятошинського раніше, дехто з учасників дискусії рішуче мені заперечив, спонукавши мене провести глибше генеалогічне дослідження.
В наш час досліджувати метричні книги українських міст і сіл – суцільне задоволення, бо всіх їх дуже якісно зіскановано і виставлено на сайтах відповідних державних архівів. Тому, переглянувши метричну книгу народжень Житомирського катедрального костьолу за 1894-1895 роки і не знайшовши в ній жодного запису, який би стосувався родини Лятошинських, я не опустив рук, а переглянув такий же об’ємний том метричних записів Житомирського православного катедрального собору. В ньому й знайшов запис про народження Бориса Лятошинського:
«22 грудня 1894 року народився, і 14 січня 1895 року був охрещений Борис, син учителя Житомирської чоловічої гімназії, колезького радника Миколи Леонтійовича Лятошинського і законної дружини його Ольги Борисівни, обоє православного віросповідання. Охрестив настоятель церкви в співслужінні диякона Григорія Панасенка».
Ось так я й довідався, що споруджений в московському архітектурному стилі Житомирський православний Спасо-Преображенський катедральний собор є місцем хрещення не лише Олега Кандиби-Ольжича (тут в автора помилка – Ольжича хрестили в Успенській церкві на житомирському Подолі, – Субота Онлайн), але й Бориса Лятошинського та, без сумніву, багатьох інших визначних творців української культури. Українців не лише за власним вибором, але й від народження!
А щоб не потрапляти в такі неприємні ситуації надалі буду твердо дотримуватися поради героїні творів Агати Кристі місис Марпл: «Ніколи не можна нікому вірити на слово!», а особливо совєтським та постсовєтським авторам.
Довіряй – але перевіряй!
