Прем’єра пісні на слова Сергія Сіваченка – призера поетичного конкурсу “Іду до себе”.
Музика, виконання і відеокліп: Володимир Брянцев.
ДЕРЕВЛЯНИН
Ловить бокастого тура у хащах в’язких,
Рвучко метає крізь віття топір полум’яний
Мій праотець, що завчив найтемніші лазки,
Мій прапрапрадід – повсталий з віків деревлянин.
Свита із льону чіпляє посохлі суки,
Ноги м’язисті вергають врізнобіч каміння.
З ним через праліс біжать засивілі роки,
Наче миттєве, зачеплене оком видіння.
Приспів:
Злий бороданю, з горнила слов’янських племен,
Лютий мисливцю, котрий з осокорами зрісся,
Велетню духу, осілий на древній терен,
Що до літописів вклинений словом Полісся.
Школений бортник з пожаленим плесом долонь,
Грубо покорчених, збитих корою соснини.
Сунеш в струмок їх. Кахикаєш вдячно. Либонь
Мати-вода відвертає всю втому й заклини,
Щоб залишилися сили прибрать до рук
Глиняний шмат для поліплення глеків та прясел.
Мій деревлянине, я – твій відземний онук,
Ревно сколиханий в сінному займищі ясел.
Приспів:
Злий бороданю, з горнила слов’янських племен,
Лютий мисливцю, котрий з осокорами зрісся,
Велетню духу, осілий на древній терен,
Що до літописів вклинений словом Полісся.
© Сергій Сіваченко
