Третього лютого у Житомирському ліцеї №20 попрощалися з 25-річним військовослужбовцем Гусейном Самєдовим, який загинув, захищаючи Україну.
Від початку повномасштабної війни Гусейн Самєдов став на захист України.
Класна керівниця Лілія Богдан згадує Гусейна як виховану та порядну людину.
“Він мріяв бути лікарем. Після школи вступив до медичного вишу. Але після психологічної травми, коли не стало його друга, вирішив, що йде служити до Нацгвардії. Коли почалася війна, він без вагань пішов воювати. Загинув Гусейн у Луганській області. Для нас усіх – це шок: для дітей, для колективу, для людей, які знають цю родину”, – розповідає Лілія.
Гусейн гарно навчався в школі, а коли щось не розумів, то завжди просив пояснити.
“Коли йому щось не вдавалося, він підходив до мене і просив пояснити. Я пояснюю. Він: я не зрозумів, поясніть мені ще раз. Ми з ним терпеливо, досконало працювали. Він завжди казав, що має довести усім, що він може”, – розповідає Жанна Дорош.
“Гусейн був справжнім другом, усіх нас він називав братанами. Я міг йому зателефонувати о другій ночі і сказати, що у мене проблема. Він сідав у машину і приїжджав, і вирішував цю проблему. Усі ми – його братани і його нам тепер не вистачає”, – каже Влад Тимчук.
“Він постійно був веселий. Ходив на усі спортивні заняття. В нього був – футбол, баскетбол, волейбол. Якщо приходиш на фізкультуру, без м’яча ти його не побачиш. Найбільше він намагався бути самостійним і ще до свого 18-річчя отримав посвідчення водія. Допомагав своєму дідусю їздити на автомобілі, возив бабусю, бо вони жили за містом. Все намагався робити сам. В нього були великі плани на майбутнє. Він знав чого він хотів і говорив нам: хлопці, нехай війна закінчиться, я знаю, що буду робити, ось приїду і розповім”, – згадує Влад Тимчук.
Гусейн Самєдов разом із своїм підрозділом захищав Бахмут. За сумлінну службу отримав відпустку. Однокласник Дмитро пригадує останню розмову з Гусейном.
“Я бачився з ним два тижні тому, коли він приїздив у відпустку. Ми з ним разом пили каву, розмовляли про війну. Ми поспілкувалися і він сказав, що знову треба їхати”, – розповідає Дмитро.
Гусейн Самєдов загинув 27 січня під час артобстрілу на Луганщині.
“Заслуга Гусейна в тому, що він вже навчаючись у школі був прикладом для багатьох своїх однокласників. Він виконав свій обов’язок у повній мірі і нам дуже шкода, що ми сьогодні із ним прощаємося”, – говорить директор житомирського ліцею № 20 Борис Ведмеденко.
Поховали героя у селі Зарічани, неподалік Житомира.
Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою!
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
Джерело: suspilne.media
