Житомирська міська рада звернулася до Міністерства охорони здоров’я з проханням виділити кошти на закупівлю дітям з цукровим діабетом першого типу сенсорних апаратів для вимірювання цукру в крові замість глюкометрів та тест-смужок. Таке рішення прийняли у міській раді на початку листопада на прохання матерів, котрі виховують інсулінозалежних дітей.
Про це розповіла керівниця дитячої ендокринологічної служби Житомира Анжела Березовська.
За її словами, система моніторингу цукру в крові є дуже дорогою.
“Система коштує приблизно 3,5 тисячі гривень, – каже Анжела Березовська. – І це на кожну дитину. У нас на сьогоднішній день 104 дитини з цукровим діабетом першого типу, які потребують щоденного введення інсуліну і щоденного моніторингу рівня цукру у крові. Якщо порахувати на кількість хворих, які у нас є – це приблизно 384 тисячі гривень. Цих коштів немає у достатній кількості в міській раді, тому ми написали звернення на Міністерство охорони здоров’я України з проханням допомогти нашим дітям”.
За словами Анжели Березовської, лист до Міністерства охорони здоров’я надіслали минулого тижня. Відповіді ще немає.
“Ми написали про те, що держава щороку вкладає певну кількість коштів на закупівлю глюкометрів та тест-смужок, – каже Анжела Березовська. – Було б краще використати ці кошти на сучасну систему моніторингу. Це б дало можливість призупинити ті ускладнення, які мають місце при цукровому діабеті, коли нерегулярно визначається рівень глюкози в крові”.
За словами лікарки-ендокринологині Лариси Єжової, цукровий діабет першого типу потребує постійної інсулінотерапії та самоконтролю.
“Цукровий діабет першого типу – це важке хронічне захворювання, яке розвивається внаслідок деструкції бета-клітин підшлункової залози, внаслідок чого організм хворої людини не виробляє інсулін, – каже Лариса Єжова. – І так як його немає, в організмі людини розвивається гіперглікемія. Вона призводить до хронічного ускладнення у вигляді мікро- та макроангіопатії. Це захворювання потребує постійної інсулінотерапії та самоконтролю”.
За словами житомирянки Ірини Товянської, щомісяця інсулінозалежна людина має витрачати від трьох до п’яти тисяч гривень на закупівлю голок, шприців, тест-смужок, ланцетів, на здачу необхідних аналізів. Крім цього, робиться від 10 до 20 проколів пальців, щоб виміряти рівень глюкози. Жінка каже, для того, щоб не травмувати дитині пальці, їхня родина щомісяця закуповує по два сенсори для моніторингу цукру в крові.
“Закуповуємо, але винятково з-за кордону, – каже Ірина Товянська. – Цей пристрій встановлюється на 14 днів. Через14 днів його потрібно змінити. Коштує він від півтори тисячі гривень на місяць. Нині держава компенсує лише вартість інсуліну, який ми отримуємо безкоштовно за електронним направленням нашого лікаря”.
Рік тому Ірина Товянська ініціювала збір підписів у соцмережі під петицією з проханням до міської влади придбати і забезпечити сучасними сенсорами для безперервного моніторингу цукру в крові інсулінозалежних дітей.
“Петиція була розглянута міською радою і мені надали відповідь, що наступного року буде переглянута ця програма і будуть закладені кошти на закупівлю необхідного обладнання, – каже Ірина Товянська. – Проте на сьогоднішній день жодних змін до бюджетної програми не внесено і немає підстав вважати, що взагалі буде передбачено фінансування на потреби наших дітей”.
