Мова в цій замітці піде про людину, яку досить добре знали в редакції нашої газети, адже він жив раніше зовсім поруч з редакцією, тож часто заходив, брав свіжу газету, спілкувався зі співробітниками.
Особливо багато Олександр Рацюк спілкувався, коли приходив трохи напідпитку, але ніколи жодних агресивних дій чи навіть висловлювань від нього не чули.
Потім він переїхав жити в Озадівку до батьків, але приїжджаючи в Бердичів все одно часто навідувався до редакції. То просто поговорити, то попросити старих газет на розпалку печі.
І яким же було наше здивування, коли ми виявили кілька років тому, що обвинувачуваним у вбивстві власного батька в січні 2017 року, про яке журналісти писали за інформацією поліції та прокуратури, виявився цей самий сусід. Мовляв, перебуваючи напідпитку він побив лежачого батька, після чого той помер в реанімації наступного дня.
Сина затримали на два місяці, але невдовзі замінили такий запобіжний захід на домашній арешт. Він справно відвідував усі слідчі дії, а потім судові засідання, але в проміжках між ними горілку пити не переставав, тож роки чотири тому знову опинився не в тому місці і не в той час, і став обвинувачуваним у справі про вбивство свого собутильника-односельця.
Знову слідчі дії, допити свідків, і врешті-решт, лише через місяці слідства, обвинувачення у цьому вбивстві з нього зняли, залишилось лише вбивство батька. А вчора відбулось майже фінальне судове засідання, у якому суддя, прокурор і адвокат зібрались лише для того, щоб заслухати останнє слово підсудного.
Олександр Рацюк одягнув на нього костюм з медалями ліквідатора Чорнобилської АЕС, приготувався, але його останнє слово було коротким. Він каявся у тому що сталось, казав, що хотів, щоб усі були живими та просив суддю помилувати його, як і просила цього свого часу його мама, яка померла від раку 5 років тому.
Суддя оголосив, що прокурор вимагає покарання у вигляді позбавлення волі на 10 років, адвокат просить умовного терміну строком на 3 роки, а рішення суддя буде приймати в нарадчій кімнаті та оголосить вирок через тиждень, в середу 27 серпня.
Після засідання я знову перепитав колишнього сусіда, що насправді сталось вісім років тому. Його версія звісно ж відрізняється від версії слідства. Мовляв, батько вже 5 років на той час був прикутий до ліжка, часто в розпачі хотів накласти на себе руки, і лише горілка трохи притуплювала його біль. Ось і того разу він вимагав у сина горілки, а той відмовляв йому. Потім син вийшов за дровами, а коли повернувся, батько вже лежав на підлозі з закривавленою головою між тумбочкою і колодкою для дров…
Який би вирок не виніс суддя, але і цього разу, і тисячі інших разів, доводиться констатувати, що призвела до трагедії горілка, і якби не пристрасть до зеленого змія, то, мабуть, ніхто і ніколи не став би навіть підозрювати, що спокійний сусід міг вчинити те, що йому інкримінують…
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
