Невелика арктична Dryas integrifolia у наборі даних учених дожила до 145 років. Її середній приріст становив близько 0,1 мм на рік. І ця крайність добре ілюструє закономірність, яку міжнародна команда побачила у значно більшому масштабі: повільніший ріст у різних груп рослин стійко пов’язаний із довшим життям.
Дослідження охопило понад 3100 видів багаторічних трав’янистих і невеликих деревних рослин, зокрема кущів та ліан, із п’яти континентів. Роботу опублікували 13 серпня в Nature Communications, а 31 серпня Академія наук Чехії представила результати для широкої аудиторії.
Зразки збирали від Арктики й високогір’я до помірних широт і жарких напівпустель. Сама база формувалася близько 30 років. Вік і темпи росту вчені оцінювали за річними кільцями, які утворюються не лише у дерев, а й у багатьох багаторічних трав.
Раніше глобальний зв’язок між повільним ростом і довголіттям добре простежували передусім у дерев. Нова робота показала, що він повторюється і серед інших життєвих форм та в дуже різних природних умовах.
Схожу «повільну» рослинну історію Субота Онлайн нещодавно розбирала на прикладі азалії Полісся: після суцільної рубки її відносно щільні зарості можуть відновлюватися близько 40 років.
Для контрасту дослідники наводять Malva moschata. У наборі даних цей вид мав приріст близько 9 мм на рік, а зафіксований вік становив лише два роки.
Один з авторів роботи Ян Бінтер пояснює, що повільнорослі види можуть більше ресурсів вкладати у стійкіші тканини, створення запасів або захисні речовини. Така стратегія може допомагати їм довше зберігатися в середовищі.
Полив і добрива в цьому дослідженні не перевіряли
Учені порівнювали різні види рослин із різними життєвими стратегіями. Вони не брали одну садову рослину й не намагалися штучно сповільнити її ріст дефіцитом води чи живлення. Тому робота не дає підстав робити з неї рецепт «менше поливайте або підживлюйте — і рослина житиме довше».
Дослідники також виявили сильний зв’язок між швидкістю росту і температурою. У тепліших умовах частіше траплялися швидкорослі й короткоживучі види. Автори вважають, що цей механізм варто враховувати під час прогнозів того, як потепління може змінювати склад і стабільність рослинних угруповань та тривалість зберігання вуглецю в наземних екосистемах.
Хочете читати більше корисних матеріалів про життя, здоров’я, побут і суспільство?
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
