Житомир досі не може оговтатися від жахливої події: зранку 1 січня водій автомобіля KIA збив жінку, яка переходила дорогу на зелене світло по пішохідному переходу(!). Так говорять свідки події. Це сталося на перехресті проспекту Незалежності та вулиці Перемоги. Від отриманих травм жінка загинула на місці. Пригода трапилась приблизно о 7:45 ранку, коли на вулиці було вже доволі світло, і поряд було чимало людей. Водій прекрасно бачив, що накоїв, але не зупинився і не намагався допомогти, а швидко поїхав далі.
Свідки кажуть, що в цей час на заправці пили каву військові, які бачили те, що сталося. Вони одразу сіли в свою машину і намагалися наздогнати водія, але він відірвався та втік. Люди подзвонили в поліцію і надали необхідну інформацію. Орієнтування з описом транспортного засобу отримали всі патрульні екіпажі міста. Невдовзі на вулиці Великій Бердичівській правоохоронці виявили та затримали автомобіль з характерними пошкодженнями, що підпадав під опис.
Все трапилось недалеко від амбулаторії, де працювала загибла
Загиблій Ользі Повх було 62 роки, вона – лікарка житомирської сімейної амбулаторії №9, до якої прямувала зранку 1 січня. Все трапилося буквально поряд з її роботою… Що стосується водія, то відомо, що йому 24 роки і він мешканець Житомира.
Як повідомили у відділі комунікації ГУ національної поліції у Житомирській області, водія авто одразу було затримано. Під час спілкування з керманичем патрульні виявили у нього ознаки сп’яніння, що підтвердило проведене дослідження на вміст алкоголю. 2 січня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Але слідчі ГУНП ініціюють зміну запобіжного заходу на тримання під вартою. Невдовзі має відбутися повторний розгляд цього питання у суді. Зараз проводяться слідчі дії.
Ольга Остапівна дуже любила вчитися
Кореспондентка обласної газети “Субота” зустрілася з рідними загиблої та її колегами, які ніяк не можуть повірити у жорстоку реальність того, що відбулося. За лічені секунди вони втратили людину, яку любили і якою пишалися.
– Ольга Повх має більше 30 років лікарського стажу, – говорить завідувачка амбулаторії сімейної медицини №9 Ольга Демченко. – Вона була відповідальною, старанною, дисциплінованою. ЇЇ характерна риса – це прагнення постійно вчитися і вдосконалювати себе як фахівця, тому вона багато читала, брала участь у онлайн-семінарах, ходила на лекції. Вона дуже любила пізнавати щось нове. У Ольги Остапівни до всіх пацієнтів було почуття християнського обов’язку – допомогти. Вона не відмовляла нікому, навіть якщо звертався пацієнт з іншої дільниці. Світити іншим, згоряючи самому – це сказано саме про неї. Після роботи Ольга Остапівна практично ніколи не йшла додому, тому що їй потрібно було провідати свою стареньку маму та багатьох одиноких хворих, яким нікому було допомогти. Сьогодні таких людей як Ольга Остапівна майже немає…
Ось що розповіла її колега – сімейна лікарка Надія Чумак, яка працювала разом із Ольгою Повх з 1989 року.
– Після інтернатури ми з Ольгою Остапівною разом прийшли у міську лікарню №2 як терапевти. Потім вона перша пройшла спеціалізацію по ревматології в Національному університеті охорони здоров’я України імені П. Шупика і почала працювати у ревматологічному відділенні житомирської міської лікарні №2. Через рік я приєдналася до неї. Певний час Ольга Остапівна працювала завідуючою відділенням денного стаціонару у тій же лікарні, а потім ми разом перейшли у поліклініку на посаду сімейних лікарів. Хочу підкреслити, що Ольга Остапівна була дуже хорошим діагностом. Вона скрупульозно відносилась до обстеження пацієнтів, завдяки чому виявляла чимало злоякісних новоутворень на ранній стадії, і тим рятувала їм життя…
За словами медичної сестри Ірини Стирової, яка працювала з Ольгою Повх в одному кабінеті, лікарці було дуже непросто, коли ввели електронні декларації, які потрібно було заповнювати, а ще виписувати електронні рецепти. Ольга Остапівна спочатку не вміла працювати з комп’ютером, але вона поставила перед собою ціль – навчитися. Вона дуже наполегливо вечорами і ночами тренувалася заповнювати декларації і навчилась доволі швидко набирати тексти. Тим більше, що її син і донька наполягали на тому, що вона має проявити характер, терпіння і всьому навчитися. І вона впоралася!
“Мама жила заради інших людей”
Ольга Повх виростила двох прекрасних дітей. 33-річна донька Леся вже 10 років живе за кордоном і займається викладацькою діяльністю. А 36-річний син Андрій в даний час захищає державу на сході країни. Він старший сержант гарматної батареї в 1-шій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна. Донька і син приїхали в Житомир на поховання матері. Вони погодилися поговорити з журналісткою про рідну людину, яку раптово втратили.
– Мама завжди жила заради інших людей – заради мене, сина Андрія, своєї мами, якій зараз вже 88 років, та численних пацієнтів і навіть незнайомих людей, яким постійно допомагала, – розповідає донька Леся. – Мама зробила все можливе, щоб у нас з братом було прекрасне щасливе дитинство. Слідкувала за нашим здоров’ям, влаштовувала у різні гуртки, возила щороку на відпочинок. Я зажди відчувала, що я для мами – улюблена донька, для якої вона бажає всього найкращого. Мама була дуже чуттєва, вона завжди відчувала, коли нам було погано, навіть якщо ми нічого їй не казали. Вона вміла втішити і заспокоїти. Завжди жила своєю сім’єю і роботою, а ще знайшла радість в християнсько-євангельській церкві, де допомагала сім’ям переселенців та всім тим, хто потребував допомоги. Вона дуже любила тварин, зокрема нашу таксу Вулю, яка прожила 16 років. Завжди готувала для собачки її улюблену печіночку. Ми з мамою зустрічалися щороку, коли я приїжджала до неї на канікули. А коли я їй дзвонила по телефону, вонаодразу розповідала про безліч лекцій та семінарів, про те, що потрібно кудись бігти, когось провідати, щось зробити, і на все не вистачає часу. Вона була невпинна. Дуже любила вчитися і любила людей. В ніч на новий рік ми говорили з нею по телефону і вона сказала, що дуже любить мене. Ці її останні слова я буду завжди пам’ятати…
Так сталося, що донька і син лікарки стали музикантами. Леся грає на скрипці, а Андрій – на скрипці та альті. Ольга Остапівна завжди ходила на шкільні концерти, на яких діти виступали разом. Вона і сама любила музику та пісні. Її улюблена пісня – “Ой, у вишневому садку” у виконанні Квітки Цісик. Леся назавжди пов’язала своє життя зі скрипкою, а Андрій згодом здобув професію юриста, пізніше став айтішником. У 2015 році брав участь у АТО, а з початком повномасштабного вторгнення одразу пішов добровольцем у лави збройних сил…
– Мама дуже переживала за мене, – говорить син Андрій. Вона збирала і проводжала мене на війну у 2015 році, потім у 2022-му. Постійно чекала на звістку від мене. Її серце і душа не мали спокою, вона молилася за мене, і я це завжди відчував. Ми з сестрою тепер осиротілі, без мами буде дуже тяжко.
* * *
Затриманому водію інкримінуються дві статті КК України: частина 3 ст. 286-1 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння) та частина 1 статті 135 (Залишення в небезпеці). На даний час проводяться експертизи для встановлення всіх аспектів смертельної ДТП.
Водій прекрасно розумів, що після святкування Нового року і випитого спиртного категорично не можна сідати за кермо, і все ж таки поїхав… В результаті скалічив життя собі і забрав життя прекрасної людини.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
