В Андрушівці Бердичівського району в результаті ДТП загинув велосипедист – 69-річний місцевий житель Віталій Шапіренко. Його добре знали і поважали як висококласного столяра і тесляра. Він десятки років виготовляв якісні човни різних модифікацій для всієї Андрушівщини, а ще залишив після себе добру пам’ять – креативний майданчик для відпочинку у селі Гальчин недалеко від Андрушівки.
Як сталася аварія?
ДТП сталося 31 січня близько 17.35. Як повідомив Бердичівський районний відділ поліції, на перехресті вулиць Зазулінського та Лисенка 44-річний водій автомобіля «Opel Astra» зіткнувся з велосипедистом, який виїхав з другорядної дороги на головну. В результаті водій двоколісника отримав тілесні ушкодження несумісні с життям. Він помер в реанімаційному відділенні лікарні, куди його доставила “швидка”. Нині у межах кримінального провадження, розпочатого за ч. 2 ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України, триває з’ясування всіх обставин події.
“Коли я приїхав у лікарню, медики вже констатували смерть батька”
Віталій Шапіренко виростив трьох синів, які сьогодні твердо стоять на ногах та мають свої сім’ї. Старший із синів – Вадим – погодився розповісти про батька.
– Батько був прекрасний столяр і тесляр, він облаштував собі майстерню у селі Гальчин, де виконував замовлення: робив двері, рами для вікон, човни різних моделей, словом, все, що пов’язано з деревом. Відстань від Андрушівки, де жив тато, до його майстерні у Гальчині, трохи більше кілометра. Він постійно їздив туди і назад на велосипеді. Зазвичай він повертався із майстерні додому в Андрушівку увечері, а у той роковий вечір їхав чомусь у зворотному напрямку. Можливо, він вирішив заглянути у магазин, який знаходився недалеко від перехрестя. Вже потім поліцейські мені показали відеозапис, де добре видно, що батько доїхав до перехрестя і побачив, що по головній дорозі їде машина. Він, мабуть, вирішив, що встигне проїхати перед авто, хоча повинен був пригальмувати і пропустити машину. А водій машини, мабуть, був впевнений, що велосипедист його пропустить… В результаті сталася страшна біда. Коли я приїхав у лікарню, медики вже констатували смерть батька.
Вадим каже, що не може зрозуміти, як таке могло статися, адже батько був непоганим водієм. Він багато років їздив на своїй машині та велосипеді і ніколи не потрапляв у аварії, а тут… Просто безглузда смерть. В даний момент всіма аспектами аварії займаються слідчі. А сім’я досі не може повірити у жахливу втрату.
“Батько був ініціатором створення зони відпочинку”
– Мій батько за паспортом – Віталій, але його все життя називали Віктором, і він до цього звик, – продовжує Вадим. – Батько був надзвичайно енергійною і креативною людиною, завжди міг організувати і зацікавити оточуючих своїми ідеями. Він був затятим рибалкою, грибником, мисливцем. Навчив нас – своїх синів -виживати у будь яких умовах і облаштовувати свій побут ефективно і функціонально. У його майстерні кожен квадратний сантиметр був використаний максимально раціонально. Батько сам побудував будинок, у якому ми жили багато років. Звісно, у нього були помічники, але левову долю роботи він робив сам.
– Батько завжди думав про людей, – продовжує Вадим. – Він разом із сусідом Віктором Коваленко були ініціаторами і головними виконавцями грандіозного плану – будівництва у селі Гальчин гарного майданчика для відпочинку. Це була велика робота, в якій брали участь наші сусіди та інші жителі району, який називають Тьосики: заготовлювалися будівельні матеріали, облаштовувався капітальний пляж на річці Гуйва, а ще встановлювались альтанки, різноманітні гойдалки для дітей, столики і лавочки та висаджувались верби. Саме на цьому пляжі я навчився плавати та провів прекрасні дні мого дитинства. Рекреаційна зона користується великим попитом, люди вдячні і задоволені.
“Вітя був людиною справи”
Ось що розповів друг загиблого – Дмитро Семенюк.
– Вітя був дуже творчою людиною і справжнім раціоналізатором. Він завжди намагався все удосконалити та гарно облаштувати. Певний час він працював начальником охорони на хлібоприймальному підприємстві. Там над вісовою він зробив дуже оригінальне приміщення – такий собі затишний кабінет для всього колективу, з якого добре стежити за територією. А одного разу, коли ураган з моєї хати зніс шиферину, Вітя відклав всі свої справи, щоб допомогти мені полагодити дах, тому що добре розумів: якщо піде дощ, то стеля впаде. Вітя був людиною слова, честі, справи, його всі поважали і потребували його допомоги. Таких людей ніким не заміниш…
Передчасна та безглузда смерть хорошої людини приголомшила жителів Андрушівки. Якесь одне неправильне рішення, недоречна квапливість чи хибна надія на вдачу привели до непоправного горя…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
