Андрушівська громада знову завмерла у скорботі, схиливши голови перед непоправною втратою. 6 травня живим коридором шани і болю люди провели в останню путь свого земляка, захисника Василя Утченка, який віддав життя за майбутнє кожного з нас. Цей весняний день назавжди залишиться у пам’яті рідних як час найтемнішого смутку, коли слова втрачають свій сенс, а залишається лише тихий плач.
Опівдні траурний кортеж вирушив від міської лікарні Андрушівки, повільно долаючи свої останні кілометри до села Лебединці. Саме там, біля рідної батьківської хати, де минуло дитинство Василя і де зберігаються найтепліші спогади родини, відбулося прощання з сином, який повернувся додому назавжди. Сусіди, друзі, побратими та просто небайдужі жителі громади вийшли на вулиці, аби віддати шану воїну, який захищав їхній спокій.
Після відспівування, яке зібрало навколо родини всю скорботну громаду, Василя Васильовича поховали на сільському кладовищі у Лебединцях. Його шлях як воїна завершився, але пам’ять про нього житиме в серцях тих, хто продовжує дихати вільним повітрям завдяки його самопожертві.
Відтепер йому назавжди залишиться місце у строю небесного воїнства, яке охороняє Україну згори.
Цінуйте людей, які змінюють світ. Дізнавайтеся про справжні історії того, як люди долають перешкоди, допомагають один одному та залишають спадщину. Отримуйте надихаючі портрети у нашому Telegram або читайте у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
