За її словами, благодійний фонд “Фундація волонтери без кордонів” витратив близько 250 тисяч гривень гранту на закупівлю обладнання для сенсорної кімнати. Цього достатньо для допомоги дітям та дорослим. Діти, які займаються в сенсорній кімнаті, через вторгнення росіян мають страх перед гучними звуками і підвищену тривожність.
“В них присутній страх. Страхи, які вони отримали під час тих подій в нашій країні. Це виражається в їх малюнках, у спілкуванні. І зараз ми намагаємося з цим працювати в ігровій формі, через сенсорну терапію”, – говорить Олена Гончаренко.
За словами фахівчині благодійного фонду “Фундація волонтери без кордонів” Наталії Вишневської, за декілька занять діти позбуваються нічних жахів і починають спати нормально.
“Дитина приходила до нас на заняття, ми всаджували її за цей столик. Вона у нас тут малювала, вона промальовувала тут монстра, того, що їй ввижається вночі. А потім ми просили дитину, щоб вона його сховала, витерла, пропрацювала ось так. І ось монстра нашого немає”, – розповідає Наталія Вишневська.
Сенсорна кімната складається з трьох локацій: нейрорелаксаційна кімната, “світла кімната пригод” та навчальна кімната.
“Це нейрорелаксаційна кімната. Тут діти проходять декілька форм розслаблення, релаксації, ми застосовуємо пісочну терапію та проводимо тут казкотерапію”, – каже Наталія Вишневська.
У другій кімнаті, яку називають “світла кімната пригод”, діти роблять руханку та грають на музичних інструментах. Тимофій любить грати на глюкофоні. Це заспокоює його. Хлопець каже, що добре пам’ятає перший день вторгнення росіян.
“У нас затряслися вікна, і ми з сім’єю прокинулися від цих вибухів”, – говорить Тимофій.
В сенсорній кімнаті зараз працюють 23 дитини. Це житомиряни та переселенці. Психологиня фонду “Фундація волонтери без кордонів” Катерина каже, що вплив війни діти відчувають по-різному.
“Вони закривають вушка або здригаються. Є такі дітки, які приходять до нас і вітаються. І поки вони там декілька разів це не скажуть, їхній душевний стан та спокій не буде врівноважений”, – говорить Катерина.
Олександра живе у Житомирі поблизу однієї з підстанцій, дівчинка каже, що вже звикла до вибухів та тривог. Сім’я Олександри вже випрацювала алгоритм дій під час війни.
“Зараз вибух – вибухом, а повітряна тривога, то колискова вже. Зараз просто ставимо всі телефони і все на зарядку, бо можуть бути вибухи, або доведеться втікати для того, що доведеться когось “набрати“, – говорить Олександра.
Третя локація проєкту – це навчальна кімната. Вона обладнана мультимедійною дошкою, набором ігор та методичного обладнання.
Заняття в сенсорній кімнаті безкоштовні, зараз тут займаються дві групи – дитяча та доросла.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
