На бетонному паркані біля Житомирської міської лікарні №1 з’явився мурал, намальований одинадцятикласницею Ельвірою Галадій. Дівчина каже, що її картина уособлює мирну боротьбу за можливість вільно жити на своїй землі.
Ельвіра Галадій – непрофесійна художниця. Суспільному дівчина розповіла, що живе поруч – їй набридло ходити повз сіру потріскану стіну, тож, вона вирішила вдвох із молодшою сестрою розмалювати стіни:
“Це було сумне видовище – ніби ти опинився на якомусь старому покинутому будівництві. Стоїш і думаєш: “Боже, тут же дорога поруч, ходять люди, а тут таке…”
Ельвіра Галадій каже, що композицію зображення та написаний на ньому вірш обирала більше тижня. Зупинилася на словах Лесі Українки:
“У вірші говориться про звільнення від тиранії, звільнення від загарбників і відновлення власне української культури та мови. І мова тут мається на увазі як зброя, але зброя мирна. Тому всі персонажі не несуть в собі войовничості. Ми йдемо з миром, ми йдемо з компромісами”.
Перехожим оновлений паркан подобається. Кажуть, що це набагато краще і веселіше, аніж просто сірі бетонні стіни.
Автор: Дмитро Поліщук
Камера: Олександр Данилюк
