У самому серці Варшави, на перехресті вулиць Grójecka та Racławicka, з початку квітня живуть дві жінки з України. Їхнє тимчасове пристанище — зачинена зупинка громадського транспорту, де вони облаштували собі місце для ночівлі: лавка, кілька валіз, сумки, залишки їжі та ковдри. Обидві жінки приїхали до Польщі з Харкова і, попри численні спроби надати їм допомогу, від неї категорично відмовляються.
За словами самих жінок, вони перетнули українсько-польський кордон у Тересполі, прибули з особистих причин і легально перебувають на території Польщі. На кордоні, як стверджують, жодних запитань щодо мети приїзду до них не було. Пропозиції отримати тимчасове житло, медичну підтримку чи навіть допомогу з поверненням до України — вони послідовно відхиляють.
У ситуацію вже неодноразово втручались поліція, міські служби, соціальний центр району Охота, а також українське посольство. За словами речниці поліції Малгожати Ґембчинської, жінкам запропонували комплексну підтримку, проте ті відмовилися навіть від запланованого візиту до українського консульства. «Ми не маємо прав змусити когось підписати документи для виїзду з країни», — пояснила представниця поліції.
Жінки не виявляють агресії, не смітять і підтримують порядок навколо себе. Саме тому, з точки зору польського законодавства, міська влада не має жодних підстав для їхнього примусового виселення. Зупинка, на якій вони мешкають, належить управлінню міського транспорту (ZTM) і офіційно не використовується. Жодного порушення правопорядку з боку жінок не зафіксовано, тож правових важелів впливу на ситуацію немає.
Така поведінка викликає суперечливі емоції серед мешканців району. Частина людей приносить жінкам їжу, виявляючи співчуття, інші — вважають, що їхня присутність на зупинці створює незручності й викликає занепокоєння. Попри це, офіційні особи підкреслюють: поки жінки діють у межах закону, змусити їх змінити спосіб життя неможливо.
Міжнародна організація з міграції (IOM) також підтвердила, що всі доступні варіанти допомоги були запропоновані, але безуспішно. Було навіть заплановано спільне з українським консульством відвідування, однак у день зустрічі жінки відмовилися їхати.
Ситуація висвітлює складність роботи з людьми, які, перебуваючи у скруті, з тих чи інших причин не приймають допомоги. Польща, як правова держава, поважає автономію особистості, тому не має інструментів для примусового втручання, якщо не порушено жодного закону.
