У Зеленому Гаю Малинської громади залишилося 11 будинків і один постійний мешканець. Це 61-річний ветеран російсько-української війни Анатолій Возненко. Тут він народився, провів дитинство, а після війни знову повернувся додому.
Історію Анатолія 2 вересня показало Суспільне Житомир у новому сезоні проєкту «Забуті».

Міськрада теж офіційно вказувала: у селі одна людина
Субота Онлайн перевірила дані Малинської міської ради. На офіційній сторінці Недашківського старостинського округу, до якого входить Зелений Гай, ще в листопаді 2024 року було зазначено: «На даний час в селі проживає один житель».

Сам Зелений Гай нікуди адміністративно не зник. Він і зараз входить до Недашківського старостинського округу разом із Недашками, Ксаверовом, Вишнянкою, Савлуками та Руднею-Калинівкою. Державний портал «Децентралізація» також продовжує вказувати його серед населених пунктів Малинської громади.

Після війни Анатолій повернувся туди, де виріс
Анатолія вперше мобілізували у 2015 році. Він воював на Донеччині. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік знову пішов до війська, воював на Бахмутському напрямку та потрапив до госпіталю. Після поранення повернувся у Зелений Гай.
Міське життя, розповів ветеран журналістам, його виснажує. Про рідне село він сказав значно простіше: «А тут мені спокійно».

У Зеленому Гаю Анатолій тримає невелике господарство. Має город, сад, бджіл і кота. Вулики після повернення з госпіталю йому подарував товариш. На землі чоловік вирощує картоплю, помідори, огірки, цибулю, сіє жито та пшеницю.

До магазину і фельдшера — понад три кілометри
Магазину, школи чи медпункту в Зеленому Гаю немає. Найближчі магазин, школа та фельдшерський пункт розташовані в Недашках — більш ніж за 3,5 кілометра. До лікарні у Малині — близько 29 кілометрів.
Водночас повз село, за даними Суспільного, щодня проходять автобуси Житомир — Базар та Київ — Овруч. Тобто Зелений Гай майже спорожнів, але повністю від транспортного сполучення не відрізаний.

Чи може село з одним жителем просто зникнути з карти
Ні, автоматично цього не відбувається. За чинним законом населений пункт може бути ліквідований через знелюднення, якщо в ньому немає жодного зареєстрованого або задекларованого місця проживання і після вибуття останньої зареєстрованої людини минуло щонайменше три роки.
Рішення про ліквідацію ухвалює Кабінет Міністрів на підставі відповідного подання. При цьому закон окремо уточнює: навіть ліквідація населеного пункту не припиняє права власності людей на будинки чи іншу нерухомість, яка там розташована. Такий порядок діє з 2024 року.
Чи зареєстроване місце проживання Анатолія Возненка саме в Зеленому Гаю, у відкритих джерелах не зазначено. Але формально село сьогодні існує і залишається у складі Малинської громади.
Колись у Зеленому Гаю було близько двох десятків хат. За архівними даними, у листопаді 1943 року тут жили 16 сімей. Тепер лишилося 11 будинків і один мешканець.
Важливі історії Житомирщини — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.












