У Брідку Ємільчинської громади залишилося лише шестеро жителів. У селі немає автобусного сполучення, єдиний магазин закрився ще 2015 року, а автолавка тричі на тиждень привозить лише хліб. Та попри це люди продовжують жити у своїх домівках, тримати господарство й обробляти городи.
Про життя Брідка розповіло Суспільне Житомир у проєкті «Забуті». Одна з героїнь нового випуску — Олена Жовновська, яка живе тут уже близько 40 років.
Брідок може повторити історію сусіднього Червоного Бору
Олена родом із сусіднього села Червоний Бір. У дитинстві вона разом із батьками переїхала до Брідка: родина шукала роботу, коли їхнє рідне село вже почало знелюднюватися.
Тепер людей не залишилося вже й у Червоному Бору. За словами Олени Жовновської, останній житель цього села помер два роки тому.
«Там теж було велике село, ферма була. І отак теж з часом молоді люди виїжджали. Історія Червоного Бору чекає і на Брідок», — говорить жінка.
Самій Олені 60 років. У Брідку вона прожила чотири десятиліття, останні вісім років — без чоловіка. Жінка тримає курей та свиню, обробляє город. Упродовж приблизно 20 років мала й корову, але згодом відмовилася від неї, бо самій доглядати за господарством стало важко.
«Мені вже 60 років. Чоловіка вже нема 8 років. До цього часу тримала корову, але потім подумала — та й продала її, тому що мені дуже важко. В селі практично взагалі нема кому допомогти — п’ять жилих хат. У кожній хаті по одній людині: 5 жінок і 1 чоловік. Час від часу до мене приїжджають син та донька», — розповіла Олена.
Найстаршій жительці — 83 роки
Станом на 2026 рік у Брідку живуть шестеро людей. Найстаршій мешканці села — Тофілії Демченко — 83 роки.
Говорячи про майбутнє Брідка, жінка не приховує: вона не бачить, кому тут буде жити через кілька років.
«Ось я помру. Там ще дві таких — вони трохи молодші. Та й нема села», — зазначила Тофілія Демченко.
Колись було близько 70 помешкань, школа і дитсадок
Нинішній Брідок мало нагадує село, яке пам’ятають його старші жителі. Раніше тут налічувалося близько 70 помешкань. Працювали школа, дитячий садок, магазин, будинок культури, колгоспна ферма та хмелесушарня.
Сергій Волощенко, один із тих, хто досі живе у Брідку, багато років працював із колгоспною худобою.
«Раніше тут і колгоспна ферма була. Я пас корів 12 років. Три черги були. Магазин робочий був. Хороше село було», — говорить Сергій Волощенко.
Помітно порожніти село почало у 2000-х роках на тлі розпаду колгоспного господарства. Зникала робота, виїжджали молодші люди, закривалися об’єкти, якими щодня користувалися місцеві.
У 2015 році припинив роботу єдиний магазин. Тепер найближча крамниця розташована у селі Симони — приблизно за чотири кілометри.
«Вже не магазин, а розвалюха. Було гарно, красиво, пофарбовано. Все тут продавали — від цвяхів до хліба. Закрили, тому що почав розвалюватися колгосп. Не стало ферми. Молоді люди повиїжджали в місто, тому що тут не було де працювати. А старі вже постаріли. І практично зовсім мало залишилось людей. Не було обороту продуктів, ніхто нічого не купував, ніхто не ходив. Та й так, як говориться, нерентабельне господарство», — каже Олена Жовновська.
Автолавка приїжджає тричі на тиждень — і привозить лише хліб
Продукти до Брідка тепер частково привозять. Тричі на тиждень у село заїжджає автолавка, однак її асортимент скоротили — нині вона возить тільки хліб.
Регулярного автобусного сполучення з іншими населеними пунктами у Брідку немає.
Для людей старшого віку це означає ще більшу залежність від допомоги дітей, родичів або знайомих. Олена Жовновська говорить про це без прикрас.
«Кому зараз треба ці люди? Ми треба були, коли ми були молоді, коли ми працювали — від нас була якась користь, ми ходили на роботу, ми працювали, примножували це село, щось робили. Тоді ми були треба. А зараз, як ми вже із палками і не можемо ні ходити, ні робити, кому ми треба? Нікому», — зазначає Олена.
«Виїжджати я нікуди не буду»
Та залишати Брідок Олена Жовновська не збирається. Її життя, як і раніше, пов’язане з хатою, городом та господарством. Жінка тримає котів і собак, вирощує картоплю та огірки, робить запаси на зиму.
Цього року город уже зменшила — картоплею засадила близько п’яти соток. У день, коли журналісти приїхали до Брідка, Олена саме займалася консервацією.
«Виїжджати я нікуди не буду. І для чого? Город я вже скорочую — 5 соток картоплі посадила цього року, огірки сію. Закриваю огірки з кетчупом чілі — дуже смачні, хрумкі виходять. Сьогодні вранці закривала. Одним словом, є з ким говорити, є й є над чим ходити», — сказала Олена.
У селі на Житомирщині залишилося 318 людей: за кілька десятиліть населення скоротилося на 71%
У Гошеві Овруцької громади нині живуть 318 людей, хоча у 1990-х населення села перевищувало тисячу.
Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.
