Українську хату початку 19 століття відтворив житель селища Полянка Баранівської громади Микола Кобилянський. Серед експонатів сільського музею – старовинний молитовник, верстат для обробки льону, плетена з лози валіза – усього близько тисячі експонатів.
За словами Миколи Кобилянського, усі речі – автентичні.
“Ходили по людях, дехто дарував, деякі речі викупляли, – каже Микола Кобилянський. – Це все мені до душі. Якщо якесь релігійне свято, я заходжу сюди і мені легше на душі стає”.
Перед тим, як увійти до хати, Микола Кобилянський показав верстат, на якому на Поліссі обробляли льон на початку 19 століття.
“Це такий цілий конвеєр для обробки льону, – каже Микола Кобилянський. – Цим ремеслом займалися наші предки. Снопики льону виривалися, сушилися, мочилися і на такому верстачку вони тіпалися. Коли вони були побиті, потіпані, на верстачку, який називається дерганка, їх вичісували. Виходила пакля. Вона надягалася на гребінку. З цієї гребінки жінки скручували на коловоротці ниточки і намотували на маленьку катушечку”.
Хата, у якій Микола Кобилянський розмістив історичні експонати, дісталася йому у спадок.
“Тут є молитовник моєї прабабусі, польською мовою, – каже Микола Кобилянський. – Цей молитовник 1870 року. Є колиска, подібна до тієї, в якій колихали і мене. Поряд – плетена з лози валіза, якій 120 років”.
За словами Миколи Кобилянського, одним із найцінніших експонатів є маслобійка.
“Вона була у багатих людей, яких Радянська влада назвала куркулями, – каже Микола Кобилянський. – Це люди, які тримали п’ять-шість корів, сметану заливали сюди, збивали масло”.
“Важливо, що музей старожитностей розповідає історію селища, історію того місця, де ти народився, де народилися твої діди і батьки, – каже староста селища Полянка Любов Ільчук. – Це важливо ще й для того, щоб не загубити зв’язок між поколіннями”.
Микола Кобилянський розповів, що мріє створити поблизу хати “Поліський хутір” для зеленого туризму, аби розповідати про історію своєї родини і селища Полянка.
