Жительку с. Малинівки Малинської громади Валентину Анатоліївну Заінчковську знаю декілька років. Спокійна, врівноважена, щира і привітна жінка. Мама чотирьох прекрасних дітей – чотирьох синів та однієї доньки Ірини, котра є найстаршою з-поміж усіх дітей. Родом пані Валентина з Чопович. У с.Малинівці проживає з 2004 року.
Українська культура завжди трималася на таких берегинях, які передають традиції з покоління в покоління. Це стосується як ремесел, так і побуту — наприклад, цікаво досліджувати, якою була забута розкіш української кухні та що їла інтелігенція сто років тому. Проте саме вишивка залишається найпотужнішим генетичним кодом нації. Історія знає багато прикладів великої жертовності митців, як-от Любов Панченко — мисткиня, яка вишивала свободу в кожному стіжку. Валентина Заінчковська також вкладає у своє ремесло найголовніше — свободу, любов та глибоку материнську молитву.
Під час зустрічі попросив Валентину Анатоліївну розповісти про себе. Жінка, дещо знітилась, коли дізналась, що саме про неї готую матеріал.
- Та що ж про мене писати? Я така як і всі люди…Нічим не особлива…Ну добре, тоді про все по порядку. Після закінчення школи я поїхала навчатися до Житомира на швачку, а пізніше – до Дніпра, де опанувала фах друкаря високого друку. Після навчання мене направили до столиці працювати в одній із друкарень. Робочі будні, родина, все як у звичайних людей і родин. Та у пані Валентини було в житті ще з юних років хобі – вишивання. Цій нелегкій справі її навчила рідна тітка – Марія Петрівна.
Згадую, як тітка вишивала, а я сиділа поруч і навчалася. Професійно вишиванню я навчалася в столиці. - Свої перші вишиті роботи пам’ятаєте?
- Звісно. Моїми першими виробами були вишиті хрестиком серветки, скатертини, рушники. Згодом почала вишивати картини та ікони. Нині я вишиваю вишиванки і різні вироби на замовлення земляків. Як відомо, вишивка – один із найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. Перші згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про що свідчать археологічні знахідки ще зі скіфських поховань…
Коли одягаєш вишиванку, відчуваєш зв’язок з рідною землею та її багатою історією. У кожному хрестикові на вишиванці захована частинка серця майстрині.
- Довго працюєте над своїми роботами?, — цікавлюся.
- Час виконання моїх вишитих картин залежить від формату, тканини і ниток. Якщо маленькі хрестики,а картина велика, то, звичайно, дещо виходить довше. Якщо ж навпаки – швидше. А середньому над однією картиною я працюю від одного місяця до півроку. Нитки використовую муліне або шовкові. Сюжети беру для картин з різних подій, в залежності від настрою, а ще з життя та мальовничої природи Полісся. У мене син – військовослужбовець ЗСУ, тому переживаємо за нього дуже, чекаємо якнайшвидшого повернення додому…
Працюю переважно ввечері, якщо маю вільний час, бо в селі, знаєте, роботи постійно вистачає… - Маєте солідну колекцію вишитих робіт?
- Виробів маю багато, більшу частину подарувала, а решту тримаю як спогад. Вишиваю якісно, без вузлів, зворотню сторону роблю без перетяжок. Вишивка для мене — це не просто робота чи захоплення, а частинка душі, яка живе в кожному виробі. Моя любов до вишивки почалася давно, ще з перших стібків, коли з великим бажанням і терпінням я вчилася створювати красу власними руками. Спочатку це були маленькі роботи — прості орнаменти, перші спроби підібрати кольори, навчитися рівно й акуратно вишивати. Кожна нова робота давала мені натхнення, бажання вдосконалюватися та створювати щось особливе. З часом вишивка стала важливою частиною мого життя. Я почала створювати вишиті заготовки для вишиванок, дитячий одяг, сорочки та красиві орнаменти, вкладаючи у кожен виріб любов, тепло і українські традиції. Для мене важливо, щоб кожна річ була не лише красивою, а й особливою, адже вишиванка — це символ культури, сили та душі українського народу.
У вікні пані Валентини світло горить навіть уночі…Захоплює дуже вишивання… Заспокоює, надихає, змушує забувати про всі життєві негаразди та проблеми. Роботи її купували не лише в різні регіони України, а й у Польщу. У роботах Валентини Анатоліївни захоплює піднесене і своєрідне бачення краси і фантазії, поетичне осмислення життя, неабиякий світ натхненних образів, коріння яких сягає міфології, духовних звичаїв і уявлень наших предків. Вишивання – це ніби бальзам для душі в цей нелегкий час. Материнське серце розривається за своїм сином-Захисником, благає Всевишнього в молитвах, щоб він якнайшвидше повернувся додому живим і неушкодженим.
Такий він вишитий світ Валентини Заінчковської: своєрідний, тендітний, акуратний, професійний та чаруючий.
Цінуйте людей, які зберігають наші традиції та змінюють світ навколо себе. Дізнавайтеся про справжні історії українців, які надихають своєю працею та любов’ю. Отримуйте глибокі портрети та розповіді у нашому Telegram або Facebook. Тільки найважливіше та найщиріше!
Джерело: Субота Онлайн
Автор: Богдан Лісовський
