Суботній екслюзив

У Харліївці чоловік зарізав дружину, а сам повісився

Вона бігла до хвіртки, залишаючи за собою криваві сліди, Із різаних ран хвистала кров. Він гнався за нею з кухонним ножем у руках… Не добігла. Впала біля хвіртки. Невдовзі її подих зупинився. Він зник за будинком. Там його і знайшли повішеним на приставних сходах, що вели на горище.

Скривавлена ​​Ірина вискочила з дому і побігла до хвіртки

Людей відлучили від землі

Про сімейну трагедію, що розігралася у Харліївці, що неподалік Попільні можна прочитати і в поліцейській хроніці. Але «Субота» завжди намагається докопатися до деталей та витягнути суть.…

А суть почалася прямо з в’їзду в село (туди ще зуміти в’їхати треба розбитою вщент дорогою) – навіть таблички ніякої. Відчуття, ніби нещодавно було бомбардування – суцільні руїни. Це покинуті, нікому не потрібні будинки. Це вона – деградація села.

І це ж не Чорнобильська зона! Це жирні чорноземи та доглянуті поля Попільнянщини. Поруч – залізниця та столиця зовсім недалеко. Чому біля магазину – напівп’яні непоголені мужики в засалених фуфайках? І взагалі, чому Харліївка, яка простояла 400 років і пережила десятки воєн, нині справляє враження повного занепаду?

Відповідь проста, як двічі дві: тому, що її мешканці стали нікому не потрібні. Усі чорноземи довкола здатні обробити на сучасній техніці буквально кілька людей. Людей відлучили від землі, замість допомогти самостійно обробляти свої паї, робити свій сімейний бізнес.

І стають села відстійниками для тих, хто не зміг знайти себе. Не потрібні стали села разом із їхніми мешканцями величезним агрохолдингам. Найжорстокіший перекіс цивілізаційного масштабу.

Втім, є на Житомирщині і цілком живі села – їм з різних причин пощастило, але таких, на жаль, не більшість, і Харліївка не входить до їх числа, це точно.

Вони, як одружилися, поїхали до Києва. Нормально жили, небідно

То що сталося тут 14 листопада? Чоловік зарізав дружину та повісився сам. Страшнішого сюжету не придумати. А це реальність.

Кореспондент народного тижневика “Субота” виїхав на місце події. Перша точка контакту з місцевими жителями, як правило, є місцевим магазином. Спілкуюсь із присутніми. Наводжу їхню колективну відповідь на запитання, «що трапилося?» і що вони були за люди?

Ірина (так звали вбиту, – ред.) – вона місцева. Віктор звідки – не знаємо. Її дівоче прізвище було Бондаренко. Його – Грінчук, здається. Вони, як одружилися, поїхали до Києва. Нормально жили, багато. Машину купили, квартиру. Років зо три тому Іра приїжджала, казала, що і в неї, і у Віктора гарна робота…

Як з’ясувалося, не все благополучно складалося у сім’ї: син-інвалід – проблеми з хребтом. А потім прийшла головна біда – Віктор почав спиватися, приїхав до Харліївки та оселився у будинку своєї дружини. Жодного господарства не тримав, на які гроші їв і пив, невідомо.

Тобто якихось 3 роки і раптом зламалося все в родині Грінчуків. Адже Віктору та Ірині було трохи за 50. Цілком працездатний вік. Що ж пішло не так?

Останні 2-3 тижні Ірина жила у Попільні. Мабуть, не хотіла жити із чоловіком

Ось що ще вдалося з’ясувати: у день трагедії Ірина приїхала до Харліївки електричкою. Кажуть, хотіла часник на зиму посадити і взяти деякі речі. Віктор зустрів її на станції. Ішли разом до будинку, все було мирно. Чому Віктор схопився за ніж, ніхто припустити не міг, хоч усім було ясно, що головним стимулом був алкоголь.

Наступний співрозмовник тижневика «Субота» – староста Харліївки, яка входить до Андрушківської територіальної громади, Віталій Пеценко. Спілкувались із ним безпосередньо у дворі будинку, де все сталося.

Староста села Віталій Пеценко: «Вони жили у Києві. Потім приїхали в село із сином, невісткою та двома онуками”

Ось тут закривавлена ​​Ірина бігла до хвіртки від свого вбивці. А ось сходи, які стали шибеницею для Віктора. Сліди крові присипав сніг… Цей будинок, ще один із багатьох у Харліївці, теж став нежитловим.

Віктор повісився на цих сходах

– Кажуть, що Віктор Грінчук працював у Києві на парковці. Але це з чужих слів – я з ними мало спілкувався, – пояснює староста.

За його словами, останні 2-3 тижні Ірина жила у Попільні. Мабуть, не хотіла жити із чоловіком.

– Вони жили у Києві. Потім у них серйозно захворів дорослий син (щось із хребтом). Вони приїхали до села з сином, невісткою та двома онуками.

– У Попільні Віктор влаштувався у службу охорони агрофірми, – продовжує наш співрозмовник, – але останні 2 роки вже не працював ніде. Ірина у тому ж сільгосппідприємстві працювала у лабораторії. А Віктор почав спиватися. На цьому ґрунті в сім’ї почалися скандали. В останні 2-3 тижні Ірина перебралася із сином та онуком у Попільню – орендувала там будинок. Віктор залишився у Харліївці.

Був достаток, квартира у Києві, автомобіль…

Найважчий наркотик

А 14 листопада сталося непоправне. Причина трагедії одна – важкий наркотик, який продається у кожному продуктовому магазині – алкоголь. Він руйнує сім’ї, руйнує особистості, вкладає в руки людей ножі, якими вони вбивають своїх близьких, позбавляє здатності працювати і облагороджувати свою садибу, обробляти свою землю, відбудовувати свою країну.

Якийсь безглуздий вигин законодавства: за коноплі, які не викликають ні агресивності, ні звикання, вас відправлять на багато років за ґрати, а алкоголь, що руйнує націю, – будь ласка! Скільки і будь-де!

Повернемося до Харліївки. Як з’ясувалося, у покійної Ірини у селі на тій же вулиці мешкає тітка. Їду до неї. Приземкувата хата, клямки на дверях, явно ковані місцевим ковалем Бог знає, скільки десятиліть тому. Жінка відчинила двері. Назвалася Валентиною.

Віктор був у хаті не один, а з компанією

– Віктор був у хаті не один, а з компанією. Почалася сварка – він схопився за ніж, – коротко описала те, що сталося, жінка.

Тітка вбитої Валентина: «Віктор був удома не один – пиячив із компанією»

За її словами, скандалило подружжя часто. Але раніше Віктор за ножа не хапався. Спалах агресії стався, коли Ірина почала збиратися в Попільню – їй рано-вранці потрібно було йти на роботу.

Що було далі – вже відомо. І чому – знаємо також.

Що жахливо, п’яні вбивства лише на Житомирщині трапляються чи не щотижня. А найстрашніше – алкоголь убиває цілу націю.

 

 

 

Джерело: Народний тижневик “Субота”

Автор: Віктор Бакальчук

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.

Залишити коментар Facebook