Бердичів знову одягає чорне, готуючись зустрічати свого сина. Життя Дмитра Коновальчука, який народився у 1987 році, обірвалося там, де зараз найважче — на землі Покровського району Донеччини, яка щодня здригається від безперервних ворожих штурмів. Він прийшов до війська зовсім недавно, у листопаді минулого року, взявши до рук зброю в один із найскладніших періодів для країни.
Дмитро став сержантом, прийнявши на себе величезну відповідальність — посаду старшого механіка-водія в одному з механізованих батальйонів п’ятої окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. Це робота для сильних духом чоловіків, тих, хто веде за собою важку броню, забезпечує рух підрозділу і рятує піхоту в найпекельніших умовах. Його останній бій на Донеччині збігся з черговим ударом ворожої піхоти та нищівним артилерійським обстрілом, який не залишив шансів на порятунок. Тепер Бердичівська громада завмерла в очікуванні найважчого дня прощання, вкотре усвідомлюючи страшну ціну кожного мирного ранку далеко від фронту.
Йому назавжди залишиться тридцять дев’ять років.
Цінуйте людей, які змінюють світ. Дізнавайтеся про справжні історії того, як люди долають перешкоди, допомагають один одному та залишають спадщину. Отримуйте надихаючі портрети у нашому Telegram або Facebook.
