Днями проїжджав повз колишню третю школу і вирішив подивитись, що там зараз робиться.
Типова будівля школи, збудована майже сто років тому, колись була наповнена дитячими голосами. Тут навчались в основному діти військових, які служили на Інтендантському, і жителі прилеглого мікрорайону, але деякі мої знайомі з мікрорайонів М’ясокомбінату, Корніловки чи Шкірцеху теж вибирали її для навчання. Мабуть, тому, що це була школа з російською мовою викладання, тоді як «периферійні» були українські.
Та згодом військове містечко розформували, дітей в мікрорайоні стало менше, і спочатку третю школу об’єднали з шістнадцятою (та, що розташована біля найстарішого кладовища), а потім закрили і одну, і другу. Будівлю шістнадцятої школи потім викупив Олександр Глейзер і не вберіг один з корпусів від руйнування, а другий корпус якимось дивним чином (про це, можливо, буде своя історія) перейшов до інших підприємців і використовується нині за первісним призначенням – як автошколу.
У будівлі третьої школи ще якийсь час функціонувала вечірня школа і навіть була трохи польська школа, до якої розширились курси з вивчення польської мови. Адже, директором школи довгий час був Фелікс Пашківський – один з головних фундаторів національного відродження польської громади в Бердичеві.
Про його участь в історії школи та Бердичева зараз нагадують стенди в колишньому кабінеті історії та в головному коридорі будівлі. Фактично, крім них нічого, що нагадує про десятиліття освітянської діяльності у цій монументальній будівлі, не залишилося. Останні документи та залишки меблів винесли з неї ще зовсім недавно, коли планували пристосувати її під тимчасове перебування військових.
Років десять тому будівлю передали на баланс обласного суду, бо планували тут розмістити окружний суд після якоїсь чергової судової реформи, а потім передумали. Потім тут планували розмістити навчальний корпус медичного коледжу, тому рішенням обласної ради передали її вже на баланс коледжу. З того часу і до сьогодні сторожів, як може, фінансує медколедж, а вони, як можуть, охороняють стару будівлю.
Обласна рада могла б передати її місту, але як її далі використовувати – знову ніхто не знає. Говорили про перенесення сюди музичної школи з Кляштору, але ремонт будівлі може бути дорожчим за десятки мільйонів гривень, яких немає в міському бюджеті. Та й розташовується школа хоча й в географічному центрі міста, але такому, де майже немає пасажирського сполучення.
З погляду на місцерозташування, тут дійсно важко розмістити якусь громадську споруду, адже доступ до неї буде незручним. Якесь виробництво розмістити знову ж незручно з питань логістики, та й серед приватних будинків не всяке виробництво можна розмістити через санітарні норми.
Тут найкраще було б сформувати житловий комплекс, до якого увійшов би старий корпус, а на території можна було б збудувати або ще один-два багатоквартирних дво чи триповерхових будинки, або ж ряд таунхаусів.
Попит на нерухомість у Бердичеві останніми роками починає зростати, тож, думаю, знайшлись би інвестори будівництва, якби міська влада змогла адекватно сформулювати умови приватизації будівлі або ж інших форм комунально-приватного партнерства. Наприклад, отримання певної кількості квартир у рахунок внеску міста в спільний проєкт.
На жаль, у місті досить мало подібних успішних прикладів співпраці, але хто знає, може саме такий колись не дасть остаточно зруйнуватись столітній будівлі (як це сталось з шістнадцятою та тринадцятою школами) і тут постане затишна оаза для майбутніх бердичів’ян.
У Бердичеві на аукціон виставили приміщення колишнього клубу за стартовою ціною 1 гривня. Будівля на провулку Газопровідному, 21, давно покинута і потребує ремонту. Загальна площа – 299,6 кв.м. Земельна ділянка площею 0,0816 га також включена в лот. Заявки приймаються до 5 червня 2025 року, а аукціон відбудеться 6 червня.
