Вже вдруге в цьому році на сесію Бердичівської міської ради виноситься питання, що стосується створення Плану просторового розвитку міської територіальної громади.
Створення таких планів передбачає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який вже завдав чимало клопотів місцевим органам влади і продовжує їх завдавати.
Згідно з цим законом, якби до Бердичева не була доєднана територія Скраглівської сільради, то й розробляти План просторового розвитку непотрібно було, адже майже все, що є в Плані просторового розвитку вже є в Генеральному плані міста. Генплан приймався теж довго і болісно близько десяти років тому, і за ці роки вже було чимало випадків, коли була необхідна його корекція, чи визнання певних об’єктів невідповідними його умовам.
Як одну з переваг Плану просторового розвитку називають те, що його можна змінювати раз на рік, тоді як Генплан тільки раз на 5 років. І по суті, новий План має дати розуміння що в майбутньому буде робитись в зонах між населеними пунктами, або ж як ці населені пункти мають зростати і розвиватись.
Але сучасний адміністративний поділ на територіальні громади фактично унеможливлює створити притомні плани розвитку окремих громад як міських, так і сільських, адже економічні та соціальні відносини в більшості не визнають цих штучних кордонів.
Так, наприклад, приміські громади Житомира і Бердичева фактично урізали частини промислових зон навколо міст на свою користь, зробивши розвиток приміських територій непрогнозованим. Якщо в усьому світі економісти розглядають розвиток агломерацій, як єдиний процес, то в нас вийшло, що сільські громади відкусили по шматочку міст і вдають вигляд ( у всякому разі у своїх Планах і Стратегіях), що ніякого міста біля них немає.
Яскравим прикладом може слугувати і сусідня до нас Чуднівська громада, яка розпочала роботу над власним Планом просторового розвитку ще в 2021 році за допомогою «експертів» проекту «U-lead». Судячи з інформації на їх офіційному сайті було проведено безліч засідань і списано купу паперів, але лише один погляд на фінальну карту показує, по суті, безцільність і безперспективність всього великого ПЛАНУ.
Адже, сусідня Вільшанська громада відкусила в Чуднова залізничну станцію «Чуднів-Волинський» та промислову зону, сформовану за багато років навколо транспортної інфраструктури. Тому в Чуднівському Плані просторового розвитку можна «забити» скільки хоч гарних слів про розвиток промисловості, але інвестори прийдуть туди, де є інфраструктура, тобто, до сусідів.
Жителі Чуднова, в такому разі будуть їздити на роботу в сусідню громаду, залишаючи там ПДФО, як це вже давно роблять жителі Гришковець, працюючи в Бердичеві, чи жителі Бердичева, працюючи на газопроводі та інших об’єктах навколо ливарного комплексу, які зареєстровані в Семенівській громаді.
Загалом, фахова дискусія стосовно Плану просторового розвитку була б корисною для розуміння перспектив території, але на жаль, в існуючій парадигмі підготовки таких документів вона можлива лише на початковому етапі, гроші на який мають виділити на завтрашній сесії Бердичівської міської ради. На цей етап передбачено виділення 95 тисяч гривень.
Натомість, на наступний етап, безпосередньо розробку цього Плану, передбачено майже 15 мільйонів гривень, що протягом наступних двох років буде виплачено проектній організації (зазвичай, київській), які намалюють за ці гроші купу гарних малюнків, і потім представлять їх на затвердження міській раді. І тоді вже ні депутати, ні громадськість не зможуть внести в нього серйозних коригувань.
Наприклад, якщо в Перелік індикаторів розвитку території (а він теж вже має бути прийнятим на завтрашній сесії) зараз не внести питання перспектив співіснування індивідуального опалення та комунальних котелень, то ніхто з проектантів і не буде «заморочуватись» розрахунками, які б, нарешті, дали змогу Бердичеву перейняти практику сусідніх міст, які не мають стомільйонних боргів за газ.
Одним словом, урядова ідея створення Планів просторового розвитку здається гарною, але практика написання і виконання подібних документів не дає сподівання на її корисність і потрібність. Можливо, саме тому, вже на засіданнях постійних комісій деякі депутати заявили, що не будуть підтримувати проекти двох рішень міськради з цього питання, які винесені на сесію.
Олександр Доманський, Ріо-Бердичів
