У страшній автотрощі, яка сталася у Хмельницькій області недалеко від Любара, загинула вчителька та учениця, ще 16 дітей та супроводжуюча отримали травми різного ступеня важкості. Всі вони – жителі Любарської громади. Їхали на відпочинок у Прикарпаття. Жахливо те, що вчителька загинула на очах своєї єдиної доньки, яка їхала разом з нею. Дівчинка залишилася живою, отримала травми голови та рук, але пережила такий шок, який неможливо передати словами.
Аварія сталася зранку 13 серпня. Діти їхали у табір, назустріч своїй мрії, були веселі та щасливі. Ніхто не міг навіть подумати, що одна страшна мить все перекреслить.
“Олеся Анатоліївна просила водія не їхати так швидко”
Журналістка обласної газети “Субота” приїхала до Любара, щоб вияснити причини трагедії та поговорити з тими, хто добре знав загиблих: 12-річну ученицю Любарського ліцею №1 Іванну Костюк та 42-річну вчительку Глезненського ліцею Олесю Тринус.
– В автобусі їхало 17 дітей та двоє дорослих – супроводжуючих, – розповідає Наталія Стачук, начальниця відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради. – Вони прямували в село Микуличин Івано-Франківської області на відпочинок. 15-ти дітям були придбані путівки у табір за рахунок Любарської селищної ради і двом дітям путівки купили їх батьки, зокрема Іванці, яка загинула. Автобусом керували два водії житомирського підприємства, яке виграло тендер по перевезенню дітей.
Ми попередньо домовились про те, що виїзд буде о сьомій ранку, щоб діти їхали у світлу пору доби та щоб водії могли нормально виспатися. Здавалося б, передбачили все, що могли, але… Аварія сталася під селом Вишнопіль – буквально у 30-ти хвилинах їзди від Любара, на території сусідньої Хмельниччини. Вже після аварії діти розповідали, що супроводжуюча вчителька Олеся Тринус підходила до водія і робила зауваження, що він їде занадто швидко. Просила звертати увагу на спідометр і не перевищувати швидкість.
“Автобус перекинувся і впав на залізні “їжаки” на узбіччі”
– Автобус мав об’їхати острівець безпеки, але водій не впорався з керуванням, – продовжує Наталія Стачук. – В результаті автобус наїхав на шматок бетонної плити, перекинувся та впав на залізні “їжаки”, які стояли на узбіччі… Звісно, всі обставини аварії має розслідувати поліція.
Я не бачила, як піднімали автобус, тому що приїхала вже тоді, коли він знову стояв на колесах. Карети «швидкої» забирали останніх дітей у лікарні Любара та Старокостянтинова. Згодом частину дітей та супроводжуючу – працівницю відділу освіти Олену Северин -перевезли до Житомира, а потім до Вінниці. Вона у важкому, але стабільному стані. На сьогодні (17 серпня-авт.) четверо дітей з тяжкими травмами перебувають у Житомирській обласній дитячій лікарні, ще шестеро дітей – в центральній районній лікарні Любара. Частину дітей вже виписали додому. Велике спасибі лікарям Любара, які всю допомогу дітям надали за рахунок лікарні.
За словами Наталії Стачук, загибла учениця Іванка мала перейти у сьомий клас. Вона нещодавно повернулася з відпочинку з-за кордону та попросила батьків купити їй путівку у Прикарпаття, тому що дуже хотіла поїхати разом зі своїми друзями. Батьки не змогли відмовити… А загибла вчителька Олеся Анатоліївна Тринус не просто любила свою роботу, а горіла нею. Була єдиною дитиною у своїх батьків, виховувала доньку, яку дуже любила. Була опорою і для своєї сім’ї і для колег, тому що на неї завжди і в усьому можна було покластися.
“Іванка була світлим і добрим янголятком у класі”
Журналістка поговорила з класною керівницею загиблої 12-річної Іванки – Інною Ігнатюк.
– Іванка була найдобріша дитина у класі. Вона зі всіма дружила, ніколи ні з ким не конфліктувала, була комунікабельна, спокійна, щира, відкрита, дуже світла, наче янголятко. Вона могла підійти до мене і просто обійняти. Дівчинка не була відмінницею, але вчилася добре. Більше за все вона любила подорожі. Я возила дітей у різні поїздки і вона завжди їздила з нами. У Іванки прекрасні батьки, працюють в Любарі. Мають ще одну донечку, яка в цьому році піде до школи. Просто не можу повірити, що Іванка більше ніколи не прийде до класу… Це непоправне горе для всіх нас.
“Олеся Анатоліївна вміла заспокоїти та підтримати”
Ось що розповіла Світлана Козаченко, яка певний час працювала директоркою та заступницею директора, а останні роки викладає українську мову в Глезненському ліцеї, де працювала Олеся Тринус.
– Олеся Анатоліївна понад 15 років працювала у нашому ліцеї вчителькою англійської мови та була заступницею директора з навчально-виховної роботи. Пам’ятаю, як я їй зателефонувала та запропонувала працювати у нашому ліцеї, коли в нас не було вчителя англійської. Вона одразу погодилася. Вже на першій зустрічі я зрозуміла, що це дуже світла, позитивна людина. Олеся Анатоліївна була добросовісна, відповідальна, у роботі використовувала передові методики, а ще була для всіх нас свого роду психологом. Вона вміла знайти теплі, добрі та переконливі слова, заспокоїти та підтримати у складний момент і дітей, і колег. В нашому ліцеї не було штатного психолога, тому за допомогою чи порадою всі йшли до Олесі Анатоліївни. Вона жила у селі Стара Чорторія з мамою і батьком та своєю єдиною донькою Діаною. Батьки просто обожнювали Олесю, а вона завжди переживала за них, зокрема за їх здоров’я. В цьому році Діана закінчила наш ліцей з золотою медаллю та поступила в університет Польщі. Вони з мамою були як дві сестрички – дуже дружні, завжди разом. Просто не уявляю, як тепер Діана буде без мами…
“Олеся закрила Діану собою”
Батьків та доньку Олесі Тринус журналістка знайшла на кладовищі біля свіжої могили. Гіркі і нескінченні сльози та єдине питання: “Чому так рано вона пішла на небо?”… У доньки Діани перев’язана голова та обидві руки, в очах – нескінченне страждання.
– Моя донечка Олеся – найщиріша, найрозумніша і найдобріша у світі, – говорить мати – Тетяна Павлівна Тринус. – Скільки людей прийшло на поховання, і всі вони казали багато гарних слів про мою доньку. Вона була золотою дитиною для нас і золотою мамою для Діани. На всі свята їй в школі дарували найкрасивіші букети, а на день святого Валентина дарували цілі пачки яскравих валентинок. Олеся була нашою гордістю, любов’ю, щастям і сенсом життя. У нас забрали саме дороге…
За словами матері, Олеся з Діаною сиділи в автобусі поряд, і коли автобус перекинувся, Олеся закрила свою дитину собою, а сама загинула…
Всі обставини аварії в даний момент встановлює поліція. Селищна рада Любара прийняла рішення про виділення коштів на допомогу постраждалим. Перший транш для всіх – 20 тисяч гривень, а другий транш буде встановлений в залежності від важкості травми. Згідно розпорядження селищного голови, в Любарській селищній громаді оголошено триденну жалобу за загиблими…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
