Дещо про “ранньо-житомирське” оточення Бориса Тена…
Волинська духовна семінарія була переведена з Кременця до Житомира лише в 1902 р. На час її «житомирського становлення» припали революційні події 1905-1907 рр. Вони стимулювали розгортання в Російській імперії українського національного руху. Цей процес захопив Житомир і навіть Волинську духовну семінарію. Остання, попри російсько-православний традиціоналізм, що панував у ній, стала одним із осередків українства.
Зокрема, на проукраїнських позиціях стояли семінарські викладачі літератури Юліан Тиховський та Захар Курдиновський. Навесні 1906 р. першого навіть усунули від викладання в семінарії за його українство. Щоправда, на його місце прийшов Петро Абрамович, який теж належав до симпатиків українського руху.
Працювали в семінарії й інші свідомі викладачі-українці. Серед них варто вказати на Ореста Фотинського (1862-1931). Він, як і Борис Тен, народився на Південній Волині в сім’ї священика. Закінчив Волинську духовну семінарії та Київську духовну академію. Після закінчення навчання викладав у різних навчальних закладах: у Волинськії жіночій єпархіальній школі (1888—1916), Волинській духовній семінарії (1916—1918), а також у жіночій (1900—1916), першій чоловічій (1907) та приватній чоловічій (1905—1908) гімназіях у Житомирі. У роки визвольних змагань та за часів радянської влади працювати викладачем історичних дисциплін у вчительській семінарії (1917—1924) та Волинському Інституті народної освіти (1919—1929) на посаді професора. Займався науковими дослідженнями. Йому належить низка цікавих праць з історії України, зокрема «Социнианское движение на Волыни в 16–17 вв.» (1894), «Из архива Жидичинского монастыря» (1896), «Послание митрополита Никифора к волынскому князю Ярославу Святополковичу» (1896), «Юрий Немирич. Эпизод из истории Волыни XVII века» (1896), «Обыкновенные люди старой Волыни: из семейной хроники двух поколений дворян Загоровких во 2 половине 16 в.» (1900), «Дорогобуж Волынский: историко-археологический очерк» (1902), «О происхождении южно-руского казачества» (1903), «Волынский религиозный вольнодумец XVII в.» (1905), «Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни в 17–18 вв.» (1910). Орест Фотинський був членом різноманітних наукових товариств, займався археографічними дослідженнями. Став одним із засновників «Товариства дослідників Волині».
Про Ореста Фотинського ми не зустрічаємо нічого в спогадах Бориса Тена. Однак треба мати на увазі, що він мусив виявляти обережність. Зокрема, намагався нічого не говорити про своє навчання у Волинській духовній семінарії, а також про своє священство. Тому міг він і уникати згадок про Ореста Фотинського. Однак вони могли «пересікатися» – чи то в духовній семінарії, чи в Інституті народної освіти. І там, і там навчався Борис Тен. Зрештою, Орест Фотинський був примітною фігурою в Житомирі.
