На останній місяць зими припадало кілька свят, за якими передбачали погоду.
15 лютого українці відзначають Стрітення – день, коли за народними уявленнями зима зустрічається з весною або літом. Тому цей день був важливий для ворожіння та спостереження за природою.
Український вчений Василь Скуратівський у книжці “Місяцелік” пише, що звернення до народних прикмет у лютому — явище закономірне, адже не за горами вже весна. На останній місяць зими припадало кілька свят, за якими передбачали погоду.
Але найбільше вірили у правдивість прикмет Стрітення — найшанованішого свята в лютому. Його давніші народні назви — “зимобор” чи “громовиця”.
Стрітення: прикмети
За повір’ям, саме 15 лютого зима начебто зустрічається пори року, саме тому така й назва.
Зі Стрітенням пов’язано чимало різноманітних прислів’їв та прикмет. Люди щиро вірили в те, що яка погода в цей день, такою буде й весна,— якщо тепла, то і березень мав би бути раннім, а коли мороз — зима ще довго протримається.
Народний прогностик фіксував всі зміни в погоді. Скажімо, якщо на Стрітення випадала відлига, то весна мала б бути ранньою і теплою, падав сніг — дощовою і тривалою, хурделило — пізньою та холодною, а коли хмарний, без сонця — ще дошкулятимуть суворі морози.
Також селяни стежили за розміром бурульок: якщо короткі — снігу випаде небагато, а коли довгі, то треба сподіватися на заметілі.
Стрітення: ворожіння
Зі Стрітенням пов’язували свої надії й пасічники. Від того, як капатиме зі стріх вода, так, вважали вони, прибуватиме до вуликів і мед. Оскільки пасічництво було одним з найважливіших та найвагоміших промислів, то йому надавали особливого значення. Ось чому в народному прогнозуванні погоди та ворожінні “бджолина метеорологія” мала важливе значення.
Цього дня також ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір: якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака.
У церквах святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або у інших звичаях “громичними”, бо їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки.
Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють “громичну” свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посіви та щоб мороз дерева не побив». Від “громичної” свічки й саме свято Стрітення називалось колись ще й “громиця”.
