Спирт з Андрушівки вивозили за кордон ще за Терещенків: історія заводу, якому понад 140 років

Ще наприкінці XIX століття з Андрушівки відправляли спирт за кордон. На місцевому заводі працювали 55 людей, виробництво приводила в рух парова машина, а власником підприємства був Микола Терещенко. Та історія андрушівського спиртзаводу почалася значно раніше — з невеликої винокурні, про яку згадували ще у 1798 році.

Про цукровий завод Терещенків в Андрушівці знають багато місцевих жителів. Але поруч із ним розвивалося інше виробництво, яке теж залишило помітний слід в історії міста. Його минуле описане в Енциклопедії Сучасної України, краєзнавчих матеріалах та дослідженні індустріальної спадщини Андрушівщини.

Починалося все з винокурні на два котли

У 1798 році Андрушівка ще була невеликим поселенням. Тут налічувалося 123 двори, проживали 1046 людей, працювали три водяні млини та винокурня з двома котлами.

Винокурня — це підприємство, де з рослинної сировини шляхом бродіння та перегонки отримували спирт. Наприкінці XVIII століття таке виробництво ще не було великим промисловим заводом із паровими машинами.

У 1848 році, за даними Енциклопедії Сучасної України, андрушівська винокурня перейшла на мелясу — густий сироп, який залишається після виробництва цукру. Відтоді її робота була пов’язана з місцевою цукроварнею.

Так два виробництва отримали спільну економічну основу: із буряків виготовляли цукор, а побічний продукт цукроваріння використовували для отримання спирту.

1883 рік: парова машина, 55 працівників і спирт на експорт

Новий етап настав у 1883 році, коли в Андрушівці почав діяти спиртовий завод Миколи Терещенка.

У матеріалах губернського акцизного управління, на які посилаються місцеві краєзнавці, підприємство значилося як Андрушівський винокурний завод №5 першого округу.

Завод мав кам’яну будівлю із залізним дахом, а його обладнання працювало від парового двигуна. На підприємстві було зайнято 55 працівників.

Особливо цікава деталь: вироблений тут ректифікований спирт вивозили за кордон. Тобто Андрушівка ще наприкінці XIX століття була частиною міжнародної торгівлі промисловою продукцією.

Ці подробиці наведені в історичному нарисі «Андрушівщина в другій половині XVIII–XIX століття».

Як спиртовий завод був пов’язаний із цукровим

Для Андрушівки цукроваріння та виробництво спирту були тісно пов’язаними галузями.

Після придбання місцевих маєтків родиною Терещенків у 1869 році цукрове виробництво почали модернізувати. У 1873 році в Андрушівці запрацював потужний механізований цукровий завод, на якому вже наступного року працювали 1190 людей.

Використання меляси у спиртовому виробництві дозволяло переробляти сировину, що залишалася після виготовлення цукру. Це було вигідно для промислового господарства Терещенків.

Історію цукрового заводу та його вплив на містечко Субота Онлайн вже розповідала в окремому матеріалі про 1190 працівників Андрушівської цукроварні.

Зупинка під час війни та повернення до роботи

З початком Першої світової війни роботу спиртового заводу припинили.

Виробництво відновили лише у 1926 році. А вже наступного, 1927 року, підприємство виготовило понад 12 тисяч декалітрів спирту — це більш ніж 120 тисяч літрів.

Після Другої світової війни завод неодноразово реконструювали та розширювали.

У другій половині 1960-х років в Андрушівці розгорнулося масштабне будівництво нового спиртового виробництва. У краєзнавчих матеріалах того часу його називали одним із найбільших у республіці.

Не тільки спирт: що виробляли в Андрушівці наприкінці XX століття

До кінця XX століття асортимент продукції підприємства значно розширився.

За даними Енциклопедії Сучасної України, завод виробляв етиловий і технічний спирт, пекарські дріжджі, вуглекислий газ, засоби для очищення скла, рідини проти обледеніння та іншу продукцію.

Лише за перше півріччя 2000 року підприємство виготовило 260 тисяч літрів етилового спирту та 134 тонни пекарських дріжджів.

На той час продукцію експортували до Австрії, Чехії та Словаччини.

Завод мав і власну соціальну інфраструктуру: дитячий садок, Будинок культури, оздоровчий пункт та інші об’єкти для працівників.

Старі цехи, заводський клуб і музей робітничих династій

Історія Андрушівського спиртзаводу збереглася не лише в документах. Частиною промислової спадщини міста стали його будівлі.

Дослідник Юрій Тютюнник, який вивчав індустріальну спадщину Андрушівщини, описав корпуси спиртзаводу 1880–1890-х років, збудовані у характерному цегляному стилі. Окремо він відзначив цехи 1940 року в стилі конструктивізму.

У 1960 році для підприємства спорудили клуб на вулиці Клубній. Дослідник назвав його помітним зразком неокласичної архітектури Андрушівки.

Особливе місце займав заводський музей. Під час дослідження 2008 року в ньому зберігали відомості про 162 ветеранів підприємства та цілі родини, представники яких працювали на заводі поколіннями.

Серед них — Бикови-Рудюки, Богачуки, Броніцькі, Зорніки, Кондратюки, Поліщуки, Степанчуки та інші родини.

Про цю частину історії Андрушівки можна прочитати в науковій праці «Індустріальна спадщина Андрушівського району Житомирської області».

Що сталося із заводом

У тому самому дослідженні зазначено, що спиртовий завод зупинив роботу у 2008 році.

Підприємство, яке десятиліттями було частиною економіки Андрушівки, залишило після себе промислові корпуси, історію місцевих родин та пам’ять про виробництво, що почалося ще з невеликої винокурні XVIII століття.

У державних реєстрах юридична особа ДП «Андрушівський спиртовий завод» значиться припиненою внаслідок реорганізації з 1 жовтня 2008 року.

А найстаріші сторінки цієї історії сягають 1798 року, коли в Андрушівці працювала винокурня лише з двома котлами.

Що залишилося від колись великого виробництва

У 2008 році Андрушівський спиртовий завод припинив роботу. Того ж року державне підприємство було реорганізоване.

Але історія заводу — це не лише старі цегляні корпуси, парові машини та тисячі літрів виробленого спирту. Це ще й люди, для яких підприємство було місцем роботи протягом десятиліть.

Коли дослідник Юрій Тютюнник відвідав заводський музей у 2008 році, там зберігали відомості про 162 ветеранів підприємства. Серед працівників були цілі родини: Бикови-Рудюки, Богачуки, Броніцькі, Зорніки, Кондратюки, Поліщуки, Степанчуки.

У цих родинах на завод приходили працювати представники різних поколінь. Так історія підприємства ставала частиною сімейної історії андрушівців.

А починалося все з невеликої винокурні на два котли, яка працювала в Андрушівці ще у 1798 році. Через десятиліття тут уже стояли кам’яні заводські корпуси, працювала парова машина, а виготовлений спирт відправляли за кордон.