У 1874 році на заводі в Андрушівці працювали 1190 людей: як цукор змінив долю містечка

У 1798 році в Андрушівці мешкало трохи більше тисячі людей. А через три чверті століття на одному місцевому цукровому заводі вже працювали 1190 робітників. Такого масштабу набуло виробництво, яке починалося з невеликої цукроварні. Саме цукор допоміг перетворити Андрушівку з села на промислове містечко.

Історія цього перетворення почалася задовго до появи знаменитих Терещенків. Ще 1848 року тут збудували підприємство, яке називають першим цукровим заводом на Житомирщині.

Чотири млини, винокурня і село над Гуйвою

Наприкінці XVIII століття Андрушівка вже мала власне господарське життя. Тут працювали три водяні млини, ще один млин приводили в рух коні. Була винокурня з двома котлами. У 1798 році в поселенні налічували 123 двори та 1046 мешканців.

Згодом з’явився шкіряний завод, розвивалися ремесла, торгівля. На ярмарках продавали товари, виготовлені місцевими майстрами й привезені з інших поселень.

Андрушівка належала родині Бержинських. На березі ставка стояв їхній маєток, навколо якого заклали парк. Але справжні зміни для місцевого господарства принесла не панська садиба.

Вони почалися з цукрових буряків.

Чому першу цукроварню збудували саме в Андрушівці

У середині XIX століття цукор ставав дедалі потрібнішим товаром. Для вирощування цукрових буряків навколишні землі підходили, а місцеві ліси давали паливо для виробництва.

Поблизу річки Гуйви виникла невелика соковарня — підприємство, де з буряків отримували солодкий сік для подальшого виготовлення цукру.

1848 рік став поворотним для Андрушівки. Саме з ним пов’язують заснування першого на Житомирщині цукрового заводу. На початковому етапі виробництво значною мірою спиралося на ручну працю.

Поява підприємства змінювала й саме поселення. Робота на цукроварні потребувала людей, а вирощування буряків — землі та сезонних працівників. Частина селян із навколишніх сіл знаходила заробіток на виробництві.

Поступово поруч із землеробами й ремісниками формувалася нова для Андрушівки велика група — заводські робітники.

У 1859 році Андрушівка отримала статус містечка. Від появи першої цукроварні минуло лише одинадцять років.

Терещенки прийшли на готове виробництво — і почали його перебудовувати

Сьогодні історію Андрушівки часто пов’язують із відомою родиною українських цукрозаводчиків Терещенків. Проте підприємство працювало тут задовго до того, як вони стали його власниками.

У 1869 році Артемій Терещенко придбав у Бержинських Андрушівський маєток із цукровим господарством. До цього часу місцева цукроварня вже мала понад двадцятирічну історію.

Нові власники взялися за розширення виробництва. У 1873 році на базі старої цукроварні спорудили значно потужніше підприємство, переобладнали його та механізували.

Для Андрушівки це означало перехід до іншого масштабу промисловості. Там, де раніше переважала ручна праця, почали використовувати складніше заводське обладнання й механізми.

Про ті часи нагадує й колишній маєток Бержинських-Терещенків. У розповіді про історичні місця Житомирщини можна побачити, як палац Андрушівки пов’язаний із розвитком цукрової промисловості та появою тут родини підприємців.

1190 робітників: яким став завод після модернізації

Найкраще масштаб змін показує одна цифра.

У 1874 році на Андрушівському цукровому заводі працювали 1190 людей. Таку кількість наводить місцевий історичний нарис «Історія Андрушівського району».

Це вже було підприємство, для роботи якого потрібні були сотні робочих рук, великі обсяги буряків, паливо, вода й організоване перевезення сировини та готового цукру.

Завод давав заробіток, але праця на ньому була важкою. Особливо багато людей потребували під час перероблення нового врожаю буряків. На полях працювали й селяни з навколишніх сіл.

Підприємство стало частиною повсякденного життя великої околиці. Від його потреб залежала зайнятість людей, а розвиток виробництва підштовхував зміни в самому містечку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

У пошуках скарбів древлян та Терещенків. П’ять маршрутів на вихідні Житомирщиною

Палац Бержинських-Терещенків, історичні пам’ятки Андрушівки та цікаві маршрути старовинними місцями Житомирщини.

Цукровий завод змінював не лише виробництво, а й вулиці Андрушівки

Із розвитком цукрової промисловості змінювався вигляд Андрушівки. За кошти Миколи Терещенка містечко впорядковували, значну частину вулиць вимостили бруківкою. Парк біля маєтку розширювали, висаджували нові дерева.

З’являлися й освітні можливості. У 1871 році за кошти Артемія Терещенка в Андрушівці відкрили однокласне училище, яке згодом стало двокласним.

Тим часом змінювався транспорт у всій окрузі. У 1870 році через територію Андрушівщини проклали залізницю Київ — Одеса зі станцією Бровки Перші. Для промислового краю розвиток залізничного сполучення мав особливе значення.

Наприкінці XIX століття в Андрушівці вже існувало велике цукрове господарство, працювали інші підприємства, а промислові робітники стали помітною частиною місцевого життя.

Розвиток заводу тривав і далі. Наприкінці XIX — на початку XX століття підприємство неодноразово перебудовували й удосконалювали.

Що залишилося Андрушівці від цукрової епохи

Історія андрушівського цукроваріння збереглася в старих виробничих спорудах, палаці та парку родини Терещенків, у розташуванні вулиць і краєзнавчих матеріалах про містечко.

Завод, заснований у 1848 році, та велике механізоване підприємство, створене після перебудови 1873-го, — два різні етапи однієї промислової історії.

Між ними — двадцять п’ять років, протягом яких Андрушівка отримала статус містечка, стала місцем розвитку цукрового виробництва й поступово перетворювалася на один із промислових осередків краю.

А в 1975 році Андрушівка офіційно отримала статус міста. До цього минуло 127 років від появи її першої цукроварні.