Воно було зрозуміло, що Новогуйвинській селищній раді буде вкрай нелегко пережити втрату свого керівника. Як би там не було, але значною мірою Новогуйвинська громада створювалася і навіть обиралася під тепер вже покійного Сергія Крутія. Не варто забувати, що Новогуйвинська громада в силу своїх розмірів та масштабів, певних особливостей свого розташування і, знову ж таки, організаційних можливостей свого колишнього голови, отримала доволі потужну спадщину. Більше того, життєдіяльність деяких сусідніх громад (Березівська, Глибочицька, Оліївська ОТГ) виявилися «прив’язаною» до життєвого алгоритму саме Новогуйвинської громади. Так було за часів Сергія Крутія і на це мали зважати усі депутати Новогуйвинської селищної ради, її теперішній керівний склад, які опинилися у складній, однак, аж ніяк не безнадійній чи надзвичайній ситуації.
Але на ділі все вийшло інакше. Адже , окрім понять і принципів про відповідальність перед виборцями, окрім того, що існує потреба у забезпеченні щоденної життєдіяльності великої громади із чисельністю мешканців у 24 тисячі осіб, виявилося, що існують ще деякі РЕЧІ. Найпершим чином, амбіції і намагання отримати зараз і негайно певні преференції і вигоди від свого перебування у статусі депутата селищної ради. Звісно ж, це стосується депутатів Новогуйвинської селищної ради. Вийшло так, що представники правлячої і головної провладної партії «Слуга народу» у складі Новогуйвинської селищної ради , опинилися у статусі обділених владними посадами. І це означає, що вони у будь-який спосіб, захочуть отримати бажане і омріяне. Так- так, у будь-який спосіб і бажано – якнайшвидше. Те, що 9-а сесія Новогуйвинської селищної ради, яка мала відбутися 16 червня 2021 року, мала вирішувати не лише 130 питань порядку денного, але й обговорити питання про можливість певних кадрових перестановок. Але все це треба було робити на сесії. Публічно, на очах у громади, перед журналістами. Все це могло затягнутися на невизначений термін, аж до виборів нового голови Новогуйвинської селищної ради, які, до речі, невідомо коли ще й будуть. А керувати громадою хочеться вже сьогодні, негайно чи – якомога швидше. Усі знають, що на випадок відсутності (у тому числі й смерті) голови ради, його обов’язки виконує секретар . У Новогуйвинську секретарем ради обрали Віктора Деньгу. Представника від «Батьківщини». Сьогодні , вже після смерті Сергія Крутія, на посаду секретаря Новогуйвинської ради претендують інші люди. Звісно ж, і найпершим чином – представники нині правлячої і направляючої в Україні партії «Слуга народу». У Новогуйвинській селищній раді є свій найголовніший «слуга». Це – Сергій Котвицький. Зрозуміло, він є найпершим претендентом на посаду секретаря Новогуйвинської селищної ради. Але й це ще не все. Цілий ряд депутатів (а виходить, що й їх політичні «шефи» у партіях, які делегували депутатів до Новогуйвинської селищної ради) вважають, що й посади заступників голови селищної ради розподілені несправедливо і наче « не за квотами». Йдемо далі. Перегляду раніше існуючих владних повноважень , на думку деяких депутатів, підлягають і посади старост.
Таким чином, у Новогуйвинській селищній раді намітилася така собі «кадрова революція». Звісно ж, виставляти на всезагальний огляд свої бажання і «хотєлки» депутати ( і особливо їх партійні «шефи») не бажали. Тобто, під час сесії Новогуйвинської селищної ради довелося б послухати усі, вище зазначені пропозиції, рекомендації та ініціативи, розглянути їх стосовно їх юридичної спроможності і (вибачте) грамотності, а тоді вже й вирішувати, як бути далі. Але ж насправді треба по іншому! Треба негайно і по простому! Треба зібратися у гарному і затишному місці, запросити поважних дядь і тьоть із партійних «верхів» і все порішати . Звісно, такий спосіб та інструментарій політичної діяльності називається не інакше, як «по понятіям», але куди подінешся: не сьогодні це придумано і не вперше так робиться. Тому напередодні сесії Новогуйвинської селищної ради, яка мала відбутися 16 червня 2021 року, у Новогуйвинську (а також у Житомирі) відбувалися події, які у депутатському середовищі називають «хороводами». Гінці від смотрящих і «шефів» та «шефинь» курсували 15 червня у Новогуйвинську наче посланці країн G -7. «Слуги народу», «Батьківщина», ОПЗЖ, і навіть «Сила і честь» виставили на обговорення у кулуарних «торгах» свої побажання та «хотєлки». Звісно ж, секретарем Новогуйвинської селищної ради правляча партія, аж до її представників у Житомирській обласній раді та Житомирській ОДА, бачать свого «слугу, вище згаданого Сергія Котвіцького. Стосовно «замів» та сільських старост, то у кулуарах озвучувалася вимога формальних звітів заступників , призначених за часів С.Г.Крутія із наступними «оргвисновками» . Це при тому, що дехто із «замів» встиг попрацювати всього – навсього не більше п’яти місяців.
У підсумку, «хороводи» та побажання і вказівки від партійних «шефів» і всіляких інших «смотрящих» діячів почутими не були. І першим наслідком такої неповаги до партійних «верхів» стала неявка рівно половини депутатського складу Новогуйвинської селищної ради на сесію, призначену на 16 червня 2021 року. Сесія, де мали розглядатися аж надто нагальні питання щоденної життєдіяльності Новогуйвинської ОТГ, не відбулася. На сесію не з’явилися «слуги», представники «Батьківщини», ОПЗЖ, а також – троє «січовиків» (партії «Сила і честь»). Без будь-яких пояснень, без оприлюднення заяв, позицій. Без проведення брифінгів чи будь-яких інших заходів, де б представники від депутатів – саботажників , спробували б чи змогли б оприлюднити свою позицію. Всього цього не було. Разом із тим, що не було прийнято жодного рішення стосовно оплати ліків для онкохворих громадян, стосовно лікування туберкульозних хворих, стосовно оформлення земельних ділянок для майже сотні громадян. І так далі і т.п. Звісно, така поведінка з боку частини депутатського корпусу Новогуйвинської селищної ради може мати лише одну назву та пояснення. Це – нахабство і повне ігнорування інтересів своїх виборців. Для самих виборців подібна ситуація новиною чи сенсацією не стала, бо багатьох «слуг», «опозиціонерів», які прикриваються «честю» та поняттям «Батьківщини» , виборці добре знають. Але неприємний осад і гнітюче враження та відчуття ганьби все ж таки залишається. У черговий раз. І всерйоз та надовго.
Сидір Ковпак
