Наталія Маркевич із Зарічан облаштувала садибу “Козина хата”, де утримує трьох кіз, курей та кролів. Відвідувачі садиби можуть відпочити на природі та провести час з тваринами. Кореспондентам Наталія розповіла про створення “Козиної хати”, повернення з Німеччини, прийом переселенців та плани на майбутнє.
За словами власниці садиби Наталії Маркевич, вона разом із чоловіком у Зарічанах в 2017 році побудувала садибу “Козина хата”. Відвідувачі садиби можуть провести час на природі з козами, курками та кролями. Історія “Козиної хати” розпочалася з купівлі кози.
“У мене в дитинстві було село: я їздила до бабусь із дідусями. У моєї дитини того немає, бо всі бабусі з дідусями з міста. Я подумала, що живу в селі і можу дозволити собі таку розкіш, завести козу. Спершу вона була одна, а потім ми якось такі: “А чому б і ні?”. Продавалася ділянка, ми купили її. Я хотіла його простіше все побудувати, але чоловік мені каже: “Ну, якщо ми це робимо, Наталочко, то маємо робити до ладу”, — пригадала Наталія Маркевич.
Власниця “Козиної хати” розповіла, що найважче буває в літній період.
“Як я кажу: все на “к” — кози, кролі і кури. Якщо пораєшся біля того всього, то виділяєш час, щоб дати кролям і сипнути куркам. І оце все вже тут співіснує. Бо кози їдять, падає зерно, а кури підбирають. Кози перебрали, повикидали і я можу дати кролям, а вони доїдять. Є такі дні чи може то перевтома, то буває важко. Важко в літній період, коли треба і сіно покосити, і згребти, і занести, і кіз вчасно вигнати та припнути, і запхати їх назад. Але я справляюся, мені здається”, — розказала Наталія.
Зі слів Наталії Маркевич, на початку повномасштабного вторгнення вона виїжджала до Німеччини. Їй сподобалося ставлення німців, але повернулася додому, бо попри все хоче жити в Україні.
“Природа завжди є лікарем. Зараз особливо гостро це відчувається, коли можемо з міста переїхати в село поблизу нього і надихнутися травинкою, рослинкою, тваринкою. У війну я повернулася, бо виїжджала в Німеччину. Дуже була вражена німцями, які так до нас ставилися. Всі держави ж прийняли українців. Але я думаю: “Там добре, але вдома найкраще”. Мені дуже добре було вдома. І себе не бачила деінде, окрім дому. Я приїхала і подумала, що просто буду тут і надихатиму людей”, — сказала власниця “Козиної хати”.
Після повернення з-за кордону Наталія почала приймати у своїй садибі переселенців. Вона розповіла про родину з Луганської області, яка покинула свою домівку через війну.
“Родина з Луганщини приїхала до мене, бо там покинули своє стадо кіз. Вони виграли грант, зробили сироварню зі свого гаражу і займалися професійним виробленням сирів. Коли вони приїхали, я бачила в їхніх очах біль від того, що довелося покинути своє. Боляче ж покидати своє, якщо ти вимушений виїхати. Там у них залишилися батьки, але вони вирішили виїхати, бо в неї троє хлопців”, — розказала Наталія.
У майбутньому власниця “Козиної хати” планує засадити квітами ділянку поруч із садибою.
“У війну з’являються мрії. У мене тут ще є п’ять соток — хочу там щось посадити, щоб люди могли не тільки поспілкуватися з тваринками, а й полюбуватися нашими українськими рослинами: чорнобривці, льон, ромашка, мак. І я вже далі бачу розвиток цього, але то все час і кошти. Сподіваюся, що колись це зроблю, щоб усе було завершене”, — сказала Наталія Маркевич.
Джерело: suspilne.media
