В Україні людина, яка отримує найменшу дозволену законом зарплату, віддає державі майже чверть своїх грошей. Поки ми прагнемо до європейських стандартів, статистика безжально демонструє парадокс: у багатих країнах ЄС найбідніші працівники звільнені від податкового тягаря, а в Україні податок стягується з першої заробленої гривні.
Якщо подивитися на ефективну ставку податків з мінімальної зарплати, різниця між Україною та Європою виглядає шокуюче. У нас це 23% — 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) плюс 5% військового збору. Неоподатковуваного мінімуму на місяць для зарплат просто не існує.
Як захищають бідних у Європі: податок 0% замість 23%
Секрет європейської системи полягає у неоподатковуваному мінімумі. Це сума, з якої держава взагалі не бере грошей, дозволяючи людині покрити базові потреби на життя, їжу та житло.
На Кіпрі ефективна ставка на мінімальну зарплату становить 0%. При номінальному податку у 20%, неоподатковуваний мінімум там сягає близько 1625 євро. Мінімалка просто не досягає цього порогу. У Німеччині, де номінальні ставки можуть складати від 14% до 42%, неоподатковуваний поріг у 980 євро зводить реальний податок з мінімальної зарплати до мізерних 1-3%. У Чехії податкова знижка “з’їдає” більшу частину нарахувань, залишаючи ефективну ставку на рівні 3.5%. У сусідній Польщі знижка у 30 тисяч злотих на рік суттєво зменшує податок, і людина на мінімалці платить лише близько 6.2%. Литва використовує спеціальну формулу для низьких доходів, що дає ставку всього 1.6%.
Жорсткіші умови діють у країнах Східної та Південної Європи, де немає неоподатковуваного порогу, але навіть там цифри менші за наші. Болгарія та Румунія забирають 10% та близько 8% відповідно. Лише Угорщина з її чистою плоскою шкалою без пільг (якщо немає дітей) наближається до нас зі ставкою 15%. Україна ж залишається абсолютним лідером податкового навантаження на найбідніших — 23%.
Європейські податки без європейського життя
Віддати чверть зарплати — це лише половина проблеми. Справжній розкол починається там, де ми порівнюємо те, що людина отримує за ці податки. Субота Онлайн зауважує, що європейська модель високих податків базується на соціальному контракті: держава гарантує надійну медицину, захищену старість та якісну інфраструктуру.
У Німеччині чи Польщі медичне страхування працює. Якщо людина з мінімальним доходом захворіла, лікарня надає палату, ліки, операцію і навіть харчування безкоштовно — це вже оплачено з її доходів. В Україні ж людина, яка щомісяця віддає 23% зі своїх мізерних заробітків, приходячи до лікарні, отримує список медикаментів, які треба купити в аптеці за власні гроші. Від шприців до серйозних препаратів — усе лягає на плечі пацієнта.
За даними ВООЗ, частка виплат з власної кишені пацієнтів в Україні перевищує 50% від усіх витрат на охорону здоров’я (в країнах ЄС цей показник зазвичай становить 15-20%)
Проживання у європейських містах передбачає чисті вулиці, рівні дороги, прогнозований громадський транспорт. Там податок конвертується у видимий сервіс. У нас же ці гроші часто розчиняються в бюрократичному апараті, залишаючи громадян сам на сам із розбитими тротуарами та неякісними комунальними послугами.
Коли держава забирає чверть у тих, хто й так ледве зводить кінці з кінцями, виникає питання: чи справді ми йдемо до європейської соціальної справедливості, чи просто копіюємо ставки, забуваючи про відповідальність перед людьми?
ПДВ для ФОПів та вічний військовий збір 5%: Мінфін опублікував податковий законопроєкт
Розумійте те, що стоїть за цифрами і трендами. Читайте детальні аналізи того, як змінюється наша область та світ. Підписуйтесь на наш Telegram або читайте у Facebook, щоб отримувати контекст до новин, а не просто заголовки.
