Буда-Голубієвичі — невелике село в Народницькій громаді на Житомирщині, яке після аварії на Чорнобильській АЕС поступово спорожніло. Колись тут кипіло життя: працював колгосп, була ферма, магазин. Сьогодні продукти привозять сюди раз на тиждень із сусіднього Овруча.
Місцевий житель Петро Зарицький згадує, що після катастрофи 1986 року люди масово виїжджали. Сам він переїхав у Буда-Голубієвичі у 1991-му — тягнула пам’ять про щасливі дитячі канікули у бабусі.
“Машини в місті гудуть, а тут тиша, водойми, рибалка, гриби, ягоди… Сподобалось, от і переїхав”, — розповідає Петро.
Сьогодні в селі немає ані школи, ані магазину — лише руїни на їхньому місці. Лише середа перетворюється тут на особливий день: до села приїжджає овруцька “хлібовозка”.
Старожилка Марина Семенюк живе в Буді-Голубієвичах із 1943 року. Вона пам’ятає день аварії на ЧАЕС:
“Ніхто нічого не сказав. Добре, що вітер був у інший бік”, — ділиться Марина.
Радіаційний фон у селі сьогодні ніхто не вимірює, проте люди вірять у силу рідної землі.
Валерій Голубовський, переселенець із Києва, вже десять років тримає тут пасіку і каже, що повітря у селі чистіше, ніж у столиці:
“Пасічник не може тільки мед їсти — треба й продавати. А так усе своє: малина, полуниця, картопля”.
За даними старости округу Олександра Будька, Буда-Голубієвичі належать до третьої зони радіоактивного забруднення. Село визнане практично виселеним, і офіційно тут нині залишилося лише п’ятеро людей.
