14 жовтня 2025 року перестало битися серце Юрія Тарнавського — українського та американського письменника, перекладача, лінгвіста-кібернетика, одного з творців легендарної Нью-Йоркської групи. Йому було 91.
«Нью-Йоркська група» (НЙГ) — це об’єднання українських письменників-емігрантів, засноване в середині 1950-х років у Нью-Йорку. Вона стала важливим явищем української літератури ХХ століття, адже дала поштовх розвитку модерністської, авангардної поезії поза межами України.
“Поети ніколи не помирають. Просто ідуть.”
Юрій Тарнавський — постать виняткової ваги для української та світової культури. Народжений 3 лютого 1934 року в місті Турка на Бойківщині, він пройшов шлях від українського емігранта до професора Колумбійського університету, інженера IBM, дослідника штучного інтелекту та автора, який писав українською й англійською мовами.
Попри десятиліття життя у США, Тарнавський завжди залишався українцем у слові. Його твори — експерименти зі смислом, мовою та тишею. Серед найвідоміших збірок — «Без Еспанії», «Поезії про ніщо», «Оперене серце». Його роман «Шляхи» (1961) став одним із перших екзистенціалістських текстів в українській літературі.
У жовтні очікується вихід великого збірника вибраної поезії Юрія Тарнавського — книжки, яку він готував до останніх днів, але вже не встиг тримати в руках.
Останній вірш
я мушу замовкнути колись,
зужитий своїми словами,
я мушу перестати повторяти
одне слово, яке звучить банально
є багато слів, які тремтять приємно,
уложені в барву веселки,
якими можна наповняти себе,
забувати про тіло через них,
але вони надто непотрібні,
надто легко їх позбутися,
але пощо викидати їх,
коли вони непомітні і не важать
я можу замовкнути колись,
і коли прийде цей день закінчення,
я відійду із спокійним тілом і очима,
задоволений до найвищого піднесення.
Ці рядки з «Останнього вірша» (1956) сьогодні звучать як спокійне передчуття вічного мовчання.
