Коли під час війни українці зіткнулися з постійними відключеннями світла, одразу підвищився попит на домашні пічки та груби, адже люди хочуть мати альтернативне джерело опалення у своїй хаті. Смак їжі із печі просто неповторний, а відходи від опалення можна використовувати як добриво. Печі та грубки знову входять в моду, бо це давні традиції наших бабусь та дідусів.
Сьогодні знайти пічника стало ще складніше, ніж раніше, тому що багато з них пішли захищати країну, але газета “Субота” знайшла такого фахівця – жителя Черняхова Юрія Малашевича. Цікаво те, що він має дві вищі освіти гуманітарного профілю, але сталося так, що чоловік вирішив докорінно змінити своє життя і вже багато років майструє та ремонтує печі на твердому паливі. Загалом він зробив більше сотні печей різних видів.
Чому у моду входять каміногруби?
– Чому саме печі стали для Вас головною справою життя? І коли Ви прийняли таке рішення?
– Колись я був журналістом, працював заступником редактора у районній газеті, потім був депутатом районної ради, балотувався на посаду голови селищної ради, але не пройшов. Тоді почав шукати такий напрямок діяльності, щоб самому корегувати свій робочий час та обсяг роботи і ні від кого не залежати. Я згадав, що знайомі дуже часто запитують мене, де їм знайти пічника, і зрозумів, що ця робота дуже затребувана. Колись я разом зі своїм дядьком зробив пічку у себе вдома. Вийшло непогано, мене це захопило. Згодом я почав шукати інформацію в Інтернеті, купляти спеціальні книжки, спілкуватися з фахівцями, розбирати старі пічки та набиратися досвіду.
– У Вашій сім’ї були пічники?
– Мій дід був пічником. Він народився у 1897 році, пережив дуже складні часи революції та дві війни. У діда було семеро дітей, яких потрібно було годувати. Виживав той, хто вмів все робити своїми руками. Дід за шматок сала розбирав людям старі печі. Справа в тому, що на Черняхівщині було багато німецьких сіл, і під час другої світової війни вермахт евакуював корінних німців до Німеччини. Залишилися добротні будинки, в які переселилися українці і перенесли в них свої пічки. Мій дід, який мав технічне мислення та золоті руки, швидко навчився робити пічки. Адже коли постійно розбираєш старі печі, набираєшся досвіду і поступово вчишся робити нові.
– Які пічки користуються найбільшим попитом?
– Взагалі я займають пічками, які працюють на твердому паливі. Основні види – це руські і голландські, але зараз у моду входять каміногруби – гібрид каміна і груби. Одразу хочу зауважити, що “руські” пічки – не від слова “Росія”, а від слова “Русь”.
– Які категорії людей мають бажання поставити у хаті руську пічку і для яких цілей? Адже готувати на ній непросто і, мабуть, не дешево.
– До руських печей сьогодні повертаються дві категорії людей. Перша – це багаті люди, які бажають зробити в своєму обійсті щось цікаве і ексклюзивне. Руська піч займає багато місця – від 2 до 6 квадратних метрів, тому будинок має бути великим. А ще встановлюють печі на вулиці у великих альтанках. Друга категорія людей – це ті, хто бажає зберегти традиції своїх дідусів та бабусь. Вони так і кажуть : “Хочу зробити руську піч, бо це пам’ять”. Дуже часто просять полагодити стару піч чи переробити димохід. Цікаво, що за призначенням руські печі використовують дуже рідко. Руська піч – справа не із дешевих. Тільки матеріали обійдуться у тисячу доларів і ще робота – стільки ж. Для того, щоб зробити горніло печі, потрібно біля 150 шамотних цеглин – це спеціальні цеглини, які використовують для пічок. Якщо до війни одна цеглина коштувала 27-30 гривень, то зараз – 120 гривень. Родовище шамотних глин знаходиться у Донецькій області, тому зараз, в умовах війни, сировину можна купити тільки за кордоном. Дорого обходяться і голландські печі, адже там теж потрібна шамотна цеглина. Встановлення голландської печі обійдеться приблизно у 40-50 тисяч гривень з роботою.
– У чому особливості голландської печі та каміногруби?
– Голландську пічку встановлюють в стіні будинку і вона прогріває одразу кілька кімнат. Практично не займає місця. Що стосується каміногруби, то ця пічка поєднує властивості груби та каміна. Справа в тому, що камін хоч і виглядає красиво, але він дає тепло лише тоді, коли топиться. Тому придумали конструкцію каміногруби, у якій гарно горить вогонь і здійснюється накопичення тепла, яке потім певний час обігріває приміщення.
“Якщо будинок великий, доведеться робити кілька печей”
– Що вигідніше: газове чи пічне опалення?
– Якщо будинок утеплений і малогабаритний – до 50 жилих квадратних метрів, то для опалення вистачає 8 кубометрів дров на всю зиму. А якщо будинок значно більший, потрібно буде не менше двох машин дров на зиму, а ще доведеться робити декілька пічок, щоб обігріти весь будинок. Це не вигідно, тому в такій ситуації краще використовувати газове опалення: поставити один котел і розвести батареї по всьому будинку. Хоча, звісно, люди хочуть мати альтернативне опалення, щоб у крайньому випадку, якщо будуть проблеми з газом, не замерзнути взимку.
– Кожної зими фіксується чимало смертельних випадків через неправильне користування печами. Які основні причини?
– Перша причина – це чорна сажа. Вона накопичується у димохідних каналах, які обов’язково потрібно добре прочищати. А люди у селах не завжди приділяють цьому достатньо уваги. Є декілька способів чищення. Можна запросити компанію, яка займається вакуумною чисткою сажі. Сажу вичищають спеціальним пристроєм по принципу пилососу, але, як правило, залишаються важкі рештки. Ці рештки поступово накопичуються, і взимку, коли піч сильно нагрівається, сажа загорається у димоходах. Димохід може не витримати і починає горіти все навкруги. Тому прочищати пічки від сажі потрібно дуже ретельно. Друга причина – це миші. Вони люблять тепло і роблять свої гнізда у щілинах над грубою. Зносять туди папір, ганчірки, пір’ячко, солому тощо. І коли розпалюють грубу, все це може загорітися. Тому я завжди роблю у пічках товсті перемички, які добре протистоять високій температурі. А третя причина – це чадний газ. У печі є заслінка, яка служить для того, щоб зберегти тепло у грубі після паління. Коли людина завершує топити пічку і все паливо прогоріло, потрібно закрити заслінку, але не до кінця – залишити щілину. Деякі хазяйки люблять увечері позамітати в хаті і сміття кинути у піч, але там можуть залишитися гарячі вуглі, і сміття починає тліти, виділяється чадний газ. Це прозорий газ, який людина ніяк не відчуває, і тому смерть наступає тихо і непомітно.
“Я кинув журналістику і з ентузіазмом займаюся…пічками”
Яке відношення має річковий камінь до пічки?
– У Вашій практиці були якісь дивні печі?
– У селі Старосільці Коростишівського району топка печі була зроблена з річкового каменю кругляка. Цей промитий річкою камінь дуже довго тримає тепло. Таку пічку я бачив лише один раз. Взагалі у печах використовується шамотна цегла. Цікаво, що відомий нам будівельний граніт взагалі не підходить для печі. Він розширюється при нагріві і лопає.
– Яка робота для Вас найскладніша?
– Найскладніше робити лежанки. Вони потрібні тим, хто постійно сквашує молоко. Складність полягає у тому, щоб забезпечити достатню тягу. Вогонь завжди піднімається уверх, а тут потрібно заставити його рухатися у горизонтальному напрямку. Тобто потрібно сконструювати лежанку так, щоб вогонь і дим розповсюджувались у тому напрямку, який потрібен. Фахівець має дуже чітко все розрахувати, кожна дрібниця має значення.
– Якщо пічка зроблена під газове опалення, чи можна її топити дровами?
– За правилами – не можна. Для опалення дровами пічку потрібно переробити. Справа в тому, що при горінні дров виділяються різні смоли, чадний газ, сажа, багато хімічних речовин. Дим від дров густіший, тому димохід має бути широким. Існує ще багато інших нюансів, які розуміє лише спеціаліст.
У Юрія Павловича достатньо замовлень по всій області. Звісно, це складна і дуже відповідальна робота, але вона приносить чоловіку велике задоволення. Те, що зроблено своїми руками і з щирим серцем, завжди приносить не тільки користь, а і радість. Юрій Малашевич каже, що ніколи не шкодував про те, що змінив журналістику та громадську діяльність на пічки.
