Україна

«Перша українська школа» у Польщі: кого приймають, чого навчають і до чого готують

У 12 містах Польщі – Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Катовиці, Жешуві, Познані, Бидгощі, Любліні, Лодзі, Щецині та Білостоку – для дітей українських біженців розпочнуться підготовчі заняття для вступу до школи. Майбутніх першоклашок вчать писати, читати, рахувати, розвивати мову, логіку та пам’ять. І, звичайно, з дошкільнятами займуться польською, щоб адаптація у місцевому середовищі проходила швидше.

“Школа майбутнього першокласника”, як і сама «Перша українська школа», абсолютно безкоштовна. Ми зв’язалися з відповідальною за комунікації школи Мариною Юсін, щоб дізнатися, як готують дітей до першого класу та чим навчальний заклад відрізняється від звичних для нас українських і польських шкіл.

Багато відмінностей в освітніх системах

– Марино, як у Польщі з’явилася «Перша українська школа»?

– Засновниця нашої школи – українка Вікторія Гнап. До війни Вікторія вже жила за кордоном, а коли до Польщі ринула велика кількість біженців, зайнялася організацією школи. Для того щоб школа існувала легально, у Польщі зареєстровано фонд «Незламна Україна». Під нього ми вже відчиняли наші навчальні заклади.

 

Марина Юсін. Фото: Особистий архівМарина Юсін

– Скільки всього шкіл?

– Три. Вони працюють у найбільших містах Польщі – Варшаві, Вроцлаві та Кракові, куди приїхала максимальна кількість дітей із України. Ми отримали ліцензію, працюємо за документами державного зразка та стандартами МОН. По суті, у нас таке ж навчання, як і у будь-якій іншій українській школі. Наша школа дозволяє дітям логічно продовжувати те навчання, яке вони отримували на батьківщині. Це дуже зручно і для дітей, і для батьків, особливо якщо вони планують повернутися додому після перемоги.

– А що ви думаєте про польські школи? Більшість українських дітей у Польщі пішли туди.

– Польські школи дуже хороші: на мою думку, європейська система освіти багато в чому випереджає українську. Але для дітей, які пережили евакуацію і бачили жахи війни, одразу адаптуватися у польськомовному середовищі дуже складно. Та й якби ж то проблема була лише в цьому. Є ще одна складність – відмінність освітніх систем. Наприклад, у нас випускні класи – 9-й та 11-й, а у Польщі – 8-й та 12-й. В Україні підготовка до школи необов’язкова, а в ЄС – обов’язкова: всі діти ходять до так званої «зерувки». У Польщі з 8-го класу є розподіл за напрямками – фізико-математичні класи, гуманітарні тощо, а в Україні більша частина шкіл такої спеціалізації не має.

Ще одна неприємність – поляки часто просять українських дітей йти на клас менше. Тож українські школярі втрачають цілий рік навчання. Це особливо критично у випускних класах, наприклад, в 11-му. В Україні підліток перейшов би з 10-го до 11-го класу, а в Польщі йому запропонують знову залишитись у 10-му: треба вивчити предмети, яких не було в українській школі.

Особливість нашої школи у тому, що ми пропонуємо офлайн-навчання без перерви, повністю за українськими програмами – це дуже зручно і для дітей, і для дорослих. Плюс у нас є психологічна підтримка, багато реабілітаційних заходів, покликаних повернути до життя і дітей, і батьків, і вчителів.

– У вашій школі діти навчаються за українською програмою та паралельно вивчають польську мову?

– Так, уроки польської у нас обов’язкові, її вивчають поглиблено. До речі, англійську теж. Це необхідно: не всі діти після навчання у нашій школі повернуться до України – хтось може залишитись у Польщі. За статистикою, після воєнних конфліктів приблизно 40% біженців залишаються за кордоном.

Наша школа намагається допомогти таким діткам – ми вивчаємо поглиблено польську. Причому йдеться не лише про шкільну програму. Ми маємо гуртки, інтеграційні активності, фестивалі, розмовні клуби та інші заходи, які допоможуть українцям адаптуватися у новому середовищі. Крім того, так ми виявляємо повагу до країни, яка нас прийняла.

– Навчання у вас платне?

– Безкоштовне. І не лише навчання, але й розваги. Так, улітку у 4 містах Польщі діяли літні табори – ми прийняли 3000 дітей. У вихідні організовуємо фестивалі та масові заходи.

Нас підтримують 2 міжнародні фонди – UNICEF та Save the Children. Хоча, звісно, ​​на все, що ми хотіли б, нам не вистачає. Сама лише оренда приміщень вартує від 10 000 до 20 000 євро на місяць.

Фінансування дозволило нам прийняти 1500 дітей у 3 містах Польщі. Шукатимемо можливість забезпечити освітою більше українських дітей: до Польщі їх приїхало від 800 000 до 1 000 000.

 

Охочих навчатися – дуже багато. Фото: Перша українська школаОхочих навчатися – дуже багато

Запрацюють з 1 листопада

– Коли розпочнеться підготовка майбутніх першокласників?

– З 1 листопада у 12 великих містах Польщі запрацює «Школа майбутнього першокласника», або «зерувка», для 5-6-річок. Ми збираємось прийняти 1200 дітей. Це також безкоштовно.

– Як виглядає підготовка малюків?

– Підготовкою до школи займається вчителька із Варшави Наталія Коляда. Заняття включають в себе соціалізацію, розвиток мови, уроки математики, польської, розвиток логіки, пам’яті, підготовку руки до письма, розвиток дрібної моторики тощо. Це базові речі, необхідні для школи. Намагаємось набирати дітей, які вже мають якісь навички самообслуговування.

– Отже, підготовка малюків до школи – це заміна «зерувки», яка в Польщі є обов’язковою?

– Так. Після підготовки у нашій школі діти зможуть піти як до польської школи, так і до української. Дитина знатиме, як сидіти на уроці, коли піднімати руку та ін. Коли до 1-го класу приходять маленькі діти без підготовки, з ними потрібно довго працювати, щоб просто посадити за парту.

– А взагалі які вчителі викладають у вашій школі?

– Усі наші вчителі – жінки. 85% освітян приїхали до Польщі після війни.

– Польську мову теж викладають українки?

– Або українки, які давно живуть у Польщі та добре знають мову, або запрошені польські вчителі.

 

Педагоги Педагоги “Школи…” здебільшого з України

 

Насамперед – діти з окупованих територій

– Вам надійшло багато заявок на навчання?

– Ми отримали 7000 заявок. Це дуже багато, і на жаль, ми фізично не можемо вмістити таку кількість дітей. Бракує приміщень та персоналу. Тому ми почали брати насамперед дітей з окупованих територій та з населених пунктів, де тривають бойові дії, – приймали діточок не зі Львівської області, а з Донецької, Луганської, Херсонської областей.

З учителями приблизно та сама ситуація. Ми проводили співбесіди з майбутніми педагогами: обов’язкова умова – нещодавній досвід роботи у школі. Також намагалися брати тих, хто більше постраждав, кому нема куди повертатися, вчителів, школи яких зруйновані, окуповані або в їхньому місті навіть немає уроків онлайн.

– Тобто приймали тих, хто опинився у більш скрутному становищі?

– Так. Тих дітей, які потрапляють до нас, слід реабілітувати. Наприклад, нашою школою у Варшаві завідує пані Наталія, її будинок та її школу у Маріуполі  розбомбили. Школу у Вроцлаві очолила мешканка Херсонської області пані Ірина. На щастя, її населений пункт звільнили 2 тижні тому.

Щодо дітей – у нас є дівчинка, яка виїхала до Польщі з бабусею. Батьки дитини залишилися в Україні й загинули. Дитина довгий час про це не знала: бабуся не наважувалася сказати.

Також у нас навчаються дітки, які приїхали із мамою. Їхній тато служив у ЗСУ. Вони на нього довго чекали з полону – він перебував у списках на обмін, а потім з’ясувалося, що він загинув на початку бойових дій у Київській області.

Є багато болісних історій, і нам, відверто кажучи, важко працювати з такими дітьми. У міру сил намагаємось допомагати.

 

Один із уроків у школі для старшокласників. Фото: Перша українська школаОдин із уроків у школі для старшокласників

Від МОН допомоги немає

– Після вашої школи можна буде без проблем перевестися до польської школи чи вступити до польського вишу?

– Польську мову у нашій школі викладають на гарному рівні. Однак просто так перевестися до польської школи, швидше за все, не вдасться: висока ймовірність, що знадобляться якісь тести.

Вступити до польського вишу можна, якщо підтягнути мову та отримати знання з предметів, яких немає у нас. Але, безумовно, легше вступити до місцевого вишу зі знанням польської мови, ніж без неї.

Щодо повернення до української школи – це взагалі без проблем. Наша школа для того й створена, щоб діти могли будь-якої миті повернутися до старої програми.

– Після польської школи повернутися до української складніше?

– Так, швидше за все, доведеться проводити тестування й проходити перевірку знань.

– А що ви думаєте про тих, хто намагається поєднувати польську школу з українською?

– Це проблема: такі діти мають подвійне навантаження. У польській школі дитина вранці навчається офлайн, а потім приходить додому і займається дистанційно у своїй українській школі – це велика освітня проблема, про яку казав український освітній омбудсмен.

Є Міжнародна українська школа, МУШ, яка працює в багатьох країнах світу, українці за кордоном можуть навчатися там. Теоретично написано все красиво, проте ми намагалися з ними контактувати у березні – і в нас не вийшло. Жодної допомоги від Міністерства освіти України ми теж не отримали. Домовленості між українським та польським Міністерством освіти немає. Вони постійно кажуть, що зустрічаються та щось обговорюють, але насправді нічого не відрегульовано. Поки що нічого хорошого про український МОН сказати не можемо. Про МУШ – також. Ситуація для дітей за кордоном така, що страждають і батьки, і діти.

Наша школа взагалі не мала існувати на території Польщі: за місцевим законодавством, діти зобов’язані відвідувати місцеві, польські, школи. Однак оскільки місць для українських дітей катастрофічно не вистачає, всі заплющують на нас очі – і ми функціонуємо. Як бачите, у нас купа заявок, як і багато охочих, і ми працюємо. На жаль, багатьом доводиться відмовляти.

 

Розваги, у тому числі і літній табір, безкоштовні. Фото: Перша українська школаРозваги, у тому числі і літній табір, безкоштовні. Фото: Перша українська школа

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

Схожі матеріали

Залишити коментар Facebook