Повітряна тривога, укриття і позичений у школяра блокнот — саме в таких умовах студент із Нової Борової вирвав «золото» на світовій математичній олімпіаді. Артем Жарчинський обійшов конкурентів зі 130 країн, але його тріумф підсвітив болючу проблему Житомирщини: чиновники фактично ліквідували унікальний ліцей, який відкривав двері в науку таким сільським геніям.
Хлопчина з Нової Борової Артем Жарчинський став золотим призером міжнародної олімпіади з математики International Youth Math Challenge (IYMC), в якій брали участь розумники та розумниці з 130 країн світу. Звичайно ж, хлопець радіє, радіють його рідні, друзі, викладачі. Але якби не було всього лише одного фактора, не було б ні перемоги, ні світлого майбутнього, яке відкрилося перед ним. І фактор цей – ліцей для обдарованих дітей Житомирської ОДА. На жаль, цей фактор для дітей із сільської місцевості вже не працює. Але “Субота” розповідає про все по порядку.
Артем – студент фізико-математичного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка. Паралельно з навчанням він веде математичний гурток у науковому ліцеї при університеті. Артем любить математику. Він живе математикою і хоче присвятити себе педагогічній та науковій діяльності. Ось, що він розповів про знакову для нього перемогу:
– Змагання олімпіади відбувалися в три раунди. Перший – кваліфікаційний – я писав «на колінах» в бомбосховищі. Я дізнався про цю олімпіаду майже випадково, коли почалася повітряна тривога і ми пішли з дітьми в укриття. Я в телефоні лазив, здається, в інтернеті щось гуглив, знайшов посилання на цей конкурс і вирішив написати кваліфікаційний раунд. Я навіть не мав на чому писати, позичив блокнотик у свого учня. Через кілька тижнів виставили результати, і з’ясувалося, що я пройшов в наступний, передфінальний, раунд. Він проходив в такому форматі: за кілька днів до написання роботи висвітлювали наукову статтю, на якій базується найскладніше завдання конкурсної роботи. У моєму випадку дослідження у статті стосувалося розділу «теорія чисел». Це – один з моїх улюблених розділів математики – мені повезло! Тому був певний, що напишу нормально передфінальну роботу і потраплю до фіналу. А фінал – це бліц. Було 20 завдань, на кожне з яких давалася 1 або 2 хвилини – разом 30 хвилин на весь раунд. Найстрашніше було помилитися на чомусь банальному. Ставиш одну букву неправильно, і все – ти втратив золото, бо щось поправити неможливо. Не помилився.
Артем розповів журналістці “Суботи”, як він прийшов до математики. Двері в цей особливий світ чисел і формул йому відкрили педагоги ліцею для обдарованих дітей. Він жив з батьками в Новій Боровій і навчався в місцевій школі до восьмого класу. Спочатку до ліцею вступила його старша сестра Юлія – вона поглиблено вивчала іноземні мови. Порадила вступити і своєму братові. Ліцей розширив горизонти юнака. Він зрозумів, що його покликання саме математика.
Зауважимо, що цей унікальний навчальний заклад відкрив нові горизонти сотням, якщо не тисячам, обдарованих дітей. Це була лабораторія з селекції талантів. Але в 2021 році обласна влада раптом вирішила змінити його профіль на спортивний. Спочатку переконували, що буде 50 на 50: тобто половина місць для розумників і половина – для спортсменів. Але до 2023-го екосистема, яка створювалася роками, була зруйнована. З ліцею пішли багато викладачів. Профіль закладу став суто спортивним. Добре, звичайно, якщо хлопці і дівчата вміють класно катати м’яч по газону. Вони можуть в майбутньому стати гравцями відомих клубів і розважати красивою грою своїх господарів. Ось тільки нашій країні потрібно вирощувати колективний інтелект – головний свій ресурс, і зовсім не футболісти є його основою. Схоже, розуміння цього в «білому домі» на площі С. Корольова в Житомирі немає. …А багато нерозкритих талантів, які застрягли в сільських школах, так і не зможуть побачити нові горизонти і стати золотими злитками в скарбничці людського капіталу нашої держави.
Буквально пару місяців тому ще один студент фізико-математичного факультету ЖДУ увійшов до числа призерів міжнародної олімпіади з комп’ютерних наук. Це Артем Іванов з Коростеня. Він отримав срібну медаль і увійшов до першої сотні (серед більш ніж десяти тисяч) кращих учасників. І ці хлопці напевно не останні – є підозра, що на фізматі знають якийсь секрет. А може, просто на цей факультет не приходять ті, кому потрібно лише вступити «кудись»?
– Контингент в нас збирається абсолютно різний, – каже декан фізико-математичного факультету ЖДУ Світлана Постова. – Але в нас здебільшого мотивовані студенти, це однозначно. Одним із перших показників, на які ми звертаємо увагу, це наскільки високо діти складають НМТ. Тобто якщо НМТ з математики складено високо, значить ми розуміємо, що в такої дитини є потенціал. До речі, в нас в цьому році вступив на фізику дуже розумний хлопчик.
Запитуємо в пані Світлани, як не прогавити свого майбутнього студента – адже ліцею для обдарованих дітей з різних регіонів області у нас вже немає.
– Для того, щоб їх не прогавити, ми проводимо різні заходи, зацікавлюємо студентів вступати саме до нас, – каже вона. – В тому числі, інтелектуальні вікторини. Ми і з програмування конкурси проводили, і з фізики, і з математики, тим самим показуючи, що в нас дуже цікаво навчатися.
За словами Світлани Постової, її факультет анітрохи не відстає за якістю освіти від аналогічних факультетів київських або, наприклад, львівських чи одеських вишів. І за кількістю мотивованих студентів – теж. Таких – приблизно 10 відсотків, як і скрізь. Втім, вона не заперечує, що «сепарація» розумників на користь великих міст і столиці існує.
Варто зауважити, що останнім часом спостерігається масовий виїзд випускників за кордон, в основному, до країн Євросоюзу. Вони вступають до тамтешніх вишів і можуть назавжди втратити зв’язок з батьківщиною. Це не просто відтік мізків, це потужний потік! Що робити? Якщо загалом, треба перестати бути «провінцією Європи». Якщо говорити про систему вищої освіти, вона теж повинна, зобов’язана(!) європеїзуватися. Зокрема, активізувати участь у програмі Європейського союзу з обміну студентами та викладачами між університетами Erasmus (Еразмус). Це працює! Ну а в цілому, академічне життя приблизно однакове в усіх університетах світу. Правда, в одних може бути дуже багато грошей, а інші можуть цілком (або майже цілком) залежати від бюджетного фінансування.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Вечір
