У Дамаску, Сирія, розкішний президентський палац Башара Асада, який донедавна був символом недосяжної влади, став доступним для звичайних сирійців. Після втечі експрезидента до Москви 8 грудня, коли опозиція захопила столицю, натовпи людей вперше побачили місце, де Асад правив країною, зануреною у війни й бідність.
Символ поваленого режиму
Президентський палац, який тепер називають пам’ятником жорстокості режиму, заповнили родини з дітьми. Люди фотографувалися в пишно оздоблених залах, громили меблі, викручували люстри, рвали картини та портрети Асада. У мережі поширюються знімки, на яких сирійці виносять предмети розкоші, демонструючи обурення через контраст між багатством експрезидента і злиднями більшості населення.
Журналісти The New York Times змогли оглянути палац разом із повстанцем, який назвався Абу Овейсом. Навіть після часткового руйнування там залишилося чимало коштовностей: червоні килими, величезні люстри, меблі з дамаського дерева, посуд з колекції Chateau від Villeroy & Boch. На одному зі столів зберігся чайник із сирійським прапором.
«Це прекрасне місце, але воно належало тільки Башару», — сказав Абу Овейс.
Розкіш серед хаосу
Резиденція слугувала не лише житлом, а й центром керування державою. Тут працювали соратники Асада, включно з його радницею Бутайною Шаабан, кабінет якої виходив на мальовничі краєвиди Дамаска. У її офісі журналісти знайшли пам’ятні світлини, зокрема обкладинку журналу Time з 1983 року, де було зображено батька Асада, Хафеза.
Численні подарунки від світових лідерів підкреслювали статус колишнього президента: золотий замок із Саудівської Аравії, оздоблений верблюд, портрет британської королеви Єлизавети II з чоловіком, позолочений Коран та прикраси. У гардеробній сім’ї експрезидента зберігалися пакети з брендовим одягом, що ще більше розпалювало обурення сирійців.
Людські долі на тлі розкоші
Контраст між життям сирійців і багатством їхнього лідера став особливо очевидним для таких людей, як Абу Овейс, який приєднався до повстанців ще у 2011 році. Народжений в Ідлібі, він не бачив нічого, окрім війни та бідності.
Також журналісти поспілкувалися з Халедом Баккаром, який у 2011 році за участь у протестах провів два місяці у в’язниці. Він розповів про корупцію, постійні арешти та злидні, що панували за правління Асада.
Його донька, лікарка Батул Баккар, зазначила, що корупція посилювалася міжнародними санкціями проти режиму. Попри складне становище, вона вірить у майбутнє: «Ми хочемо забути минуле та будувати нове життя».
Палац, який раніше був недоступним символом абсолютної влади, тепер став місцем, де сирійці переосмислюють свою історію, сповнену болю та надії.
