У цьому короткому, але надзвичайно глибокому вірші житомирський поет Василь Головецький передає спільний біль, втому й розпач, які сьогодні відчуває кожен українець.
НУ, ДОКИ?!
Бабуся на базарчику сумна…
Осінній дощик засльозив їй щоки…
І раптом: “Ви скажіть мені: війна…
Ну, доки буде горе це?! Ну, доки?!”.
Не знав я, що сказати їй…Без слів
Лягали в дощ мої самотні кроки –
І він мені те саме капотів:
“Усе-таки: ну, доки, доки, доки?!”.
Василь Головецький, м. Житомир
