Варварська росія 16 грудня вранці вчинила черговий свій теракт, забравши ні в чому не винних людей. У Кривому Розі на вулиці Каштановій внаслідок удару ракети загинула майже вся родина — Олександр Корнійчук, його дружина Людмила та їхній півторарічний син Тимофійко. 7-річний Максим залишився живим, тому що в той трагічний момент перебував у прабабусі в Сергіївці. Четвертою жертвою масованої атаки стала 64-річна сусідка подружжя. Тринадцятеро людей отримали поранення, серед них — четверо дітей.
«Сашко саме закінчив у сімейному гніздечку ремонт»
— З Олександром ми познайомились завдяки спільному захопленні велосипедами. В нашому мікрорайоні є один зі спеціалізованих магазинів, і оскільки ми часто там бували, почали спілкуватись. У товариша був крутий професійний байк, в мене теж. Обмінялись номерами, виїхали покататись й попри те, що мені тоді було 17 років, а Сашку -30, між нами зав’язалась справжня чоловіча дружба. Бувало й таке, що влаштовували вело поїздки кожного дня, — розповів товариш загиблого чоловіка Павло Лапшин. — Окрім хобі, Олександр працював на шахті «Гвардійська» (КЗРК) на посаді прохідника. Не раз він демонстрував мені на фото екскаватор, на якому виконував свою непросту роботу. Знаю, що друг мав найвищий п’ятий розряд, його поважали та любили колеги. Свого часу на шахті працювала і Люда, проте після народження молодшого сина перебувала у декреті. Максим вчився у другому класі.
Відомо, що рік тому пара купила трикімнатну квартиру на вулиці Каштановій. Мешкали на другому поверсі частини будинку-триповерхівки. Поруч була ще прибудова. Мріяли про щасливе майбутнє, Сашко лише закінчив у сімейному гніздечку ремонт…
— Після 24 лютого, коли рашисти обстрілювали Кривий Ріг, Олександр вивіз жінку з дітками до Польщі, — продовжує Павло. – Там вони були близько чотирьох місяців. Оскільки товариш сильно сумував за рідними, я намагався більше часу з ним проводити, підтримувати, щоб не почувався одиноким. Кілька місяців тому Людмила з синами повернулась, хоча Олександр не надто підтримував цю ідею, бо місто обстрілювали. Він дуже переживав за родину. Після приїзду товариш купив старшому сину омріяний велосипед, то ж останній час вони разом катались. Родина багато разів спускалась у бомбосховище, вони не нехтували безпекою. Чому так сталось, що цього разу вони залишились — не знаю. Напередодні Олександр казав, що піде у відпустку, бо дуже втомився. Чи, може, був після зміни і міцно спав. Так само в ліжечку знаходився і його молодший син.
.jpg "Рятувальники на місці воєнного злочину")
Квартира Корнійчуків, каже співрозмовник, стала епіцентром удару ракети. Одну її частину знайшли у будівлі, іншу — у парку поруч.
— Було близько дев’ятої ранку, — розповідає Павло. — Я саме їхав у маршрутці на роботу. Почув вибух, наче петарду підірвало. Після того пролунало кілька вибухів. Аж нас почало трусити. Я навіть подумати не міг, що окупанти поцілять у цивільний об’єкт, бо до того цілились у підстанції. Відганяв недобрі думки, мовляв, не повинні ж вони влучати у людей. На жаль, помилився. Подзвонили друзі, які живуть поруч, й повідомили, що постраждала родина Корнійчуків. Всі вірили, що вони вижили. Як мені повідомили, товариша відвезли у лікарню в реанімацію. В нього був важкий стан, сильно поранені ноги, хребет… Але операцію він не витримав та помер. Тіло Люди знайшли за десять годин під завалами. Тимофійчука, блакитноокого зайчика, лише вночі. Максимчик був у прабабусі в селі. Туди він поїхав за день до трагедії.
Як розповів голова громадської спілки Ukrainian Bike Family Денис Дубов, хоч і загиблий Олександр Корнійчук не був членом їхньої спільноти, проте активно брав участь у розвитку велоруху в рідному місті:
— Він періодично відвідував організовані мною заходи. Світла та гарна людина. Від початку повномасштабного вторгнення Сашко донатив нам, тому що ми займаємось виготовленням димових шашок для ЗСУ. Впевнений, що він міг би ще зробити стільки добрих справ, проте всі ці плани знищили вороги.
Наразі старший син загиблої пари знаходиться у родичів і ще не знає, що в одну мить залишився сиротою. Йому кажуть, що тато, мама та братик у лікарні, проте хлопчик постійно намагається їм додзвонитись, наче відчуває щось недобре. Коли саме прощатимуться з Олександром, Людмилою та Тимофійком, поки невідомо. Тим часом Павло Лапшин організував збір коштів для допомоги та поховання:
ПриватБанк 5168 7451 1918 0872 Лапшин Павло Костянтинович.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
