Чому в одних людей надлишкова вага супроводжується порушеннями рівня цукру в крові, а в інших — ні? Виявляється, значення має не лише кількість кілограмів, а й те, де саме накопичується жирова тканина. Особливу увагу лікарі приділяють вісцеральному жиру, який розташований глибоко в черевній порожнині, навколо внутрішніх органів.
Його надлишок пов’язаний із підвищеним ризиком інсулінорезистентності — стану, за якого організм гірше реагує на інсулін. Згодом це може сприяти розвитку переддіабету та цукрового діабету другого типу.
Що таке вісцеральний жир і чим він відрізняється від підшкірного
Підшкірний жир міститься безпосередньо під шкірою. Вісцеральний — значно глибше, у черевній порожнині, де оточує внутрішні органи.
Жирова тканина не просто зберігає енергію. Вона бере участь у регуляції обміну речовин, виробляє гормоноподібні сполуки та впливає на запальні процеси в організмі.
Коли вісцерального жиру стає надто багато, його робота може порушуватися. Збільшується надходження жирних кислот та інших біологічно активних речовин у кров. Частина цих речовин потрапляє до печінки, впливаючи на її здатність регулювати обмін глюкози й жирів.
Важливо: великий живіт не є автоматичним доказом інсулінорезистентності, а нормальна вага не гарантує її відсутності. На ризик впливають також спадковість, фізична активність, вік, деякі захворювання та інші чинники.
Як вісцеральний жир впливає на роботу інсуліну
Інсулін — це гормон, який виробляє підшлункова залоза. Одне з його головних завдань — допомагати клітинам м’язів та жирової тканини засвоювати глюкозу з крові. Також він впливає на вироблення та накопичення глюкози в печінці.
Коли виникає інсулінорезистентність, клітини печінки, м’язів і жирової тканини реагують на дію гормону менш ефективно.
Надлишок жирних кислот і речовин, пов’язаних із запаленням жирової тканини, може порушувати передачу сигналів інсуліну всередині клітин. Це не означає, що гормон зовсім перестає діяти. Просто для підтримання нормального рівня глюкози організму часто потрібно більше інсуліну.
Спочатку підшлункова залоза може компенсувати зниження чутливості клітин, виробляючи додаткову кількість гормону. Тому рівень цукру певний час здатний залишатися нормальним.
Якщо згодом підшлункова залоза вже не може забезпечувати необхідну кількість інсуліну, глюкоза в крові починає підвищуватися. Так може розвинутися переддіабет, а надалі — діабет другого типу.
Однак такий перебіг не є неминучим. Зміни способу життя, а за потреби й лікування, допомагають знижувати ризики.
Як зрозуміти, чи є інсулінорезистентність
Самостійно визначити інсулінорезистентність за зовнішнім виглядом неможливо. Часто вона взагалі не має помітних симптомів.
Якщо є чинники ризику, варто звернутися до сімейного лікаря. Він оцінить стан здоров’я, зокрема масу тіла, окружність талії, артеріальний тиск, спадковість та супутні захворювання.
Для виявлення переддіабету й діабету застосовують насамперед аналіз глюкози крові натще та глікованого гемоглобіну (HbA1c). За певних обставин лікар може призначити тест толерантності до глюкози.
Окремий аналіз на інсулін не є обов’язковим для всіх. Потребу в додаткових обстеженнях визначають індивідуально. Результати потрібно оцінювати разом з іншими показниками, а не самостійно встановлювати діагноз за одним числом.
Що допомагає підвищити чутливість до інсуліну
Покращити обмін речовин можна без виснажливих дієт та екстремальних фізичних навантажень. Найкращі результати зазвичай дають поступові зміни, яких людина здатна дотримуватися тривалий час.
1. Збалансувати харчування. Варто частіше включати в раціон овочі, бобові, цільнозернові продукти, рибу та інші джерела білка. Доцільно обмежувати солодкі напої, надмірну кількість солодощів і продукти з великою часткою рафінованих вуглеводів.
2. Більше рухатися. Фізична активність допомагає м’язам ефективніше використовувати глюкозу та покращує чутливість до інсуліну. Орієнтир для більшості дорослих — щонайменше 150 хвилин помірної активності на тиждень, наприклад швидкої ходьби. Корисні також силові вправи з урахуванням фізичних можливостей.
3. За потреби поступово знижувати масу тіла. Для людей із надмірною вагою та високим ризиком діабету навіть зменшення початкової маси тіла на 5–7% може суттєво покращити обмінні показники. Водночас цілі мають бути індивідуальними, без жорстких обмежень і небезпечного схуднення.
4. Не забувати про сон і відпочинок. Недосипання, тривалий стрес і малорухливий спосіб життя можуть ускладнювати підтримання нормального обміну речовин.
Не потрібно також самостійно приймати препарати «для зниження інсуліну» або купувати добавки з обіцянками швидко прибрати жир на животі. Якщо потрібне медикаментозне лікування, його призначає лікар.
Головне: інсулінорезистентність — не вирок і не характеристика зовнішності людини. Це порушення обміну речовин, на яке можна впливати. Своєчасне обстеження, регулярний рух, збалансоване харчування та індивідуальна медична допомога допомагають зменшувати ризик розвитку діабету.
Джерела: Національний інститут діабету США (NIDDK), Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC), рекомендації Американської діабетичної асоціації на 2026 рік.
Хочете читати більше корисних матеріалів про життя, здоров’я, побут і суспільство? Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
