У дерев’яному будинку в Яроповичах на Житомирщині ще у XIX столітті були телефон, водогін і парове опалення. Тепло надходило до всіх 20 кімнат. Маєток пережив революцію, дві світові війни, працював військовим шпиталем і школою. А тепер у ньому знову розбили вікна.
Про чергове пошкодження садиби Єнні 14 листопада повідомила громадська організація «Олександрійська скрижаль». Невідомі розбили шибки біля центрального входу та проникли всередину. Активісти кажуть, що склити вікна доводиться вже не вперше.
Цей будинок шестий рік намагаються врятувати волонтери. Відновлюють сходи, різьблені дерев’яні колони, збирають гроші на матеріали. Частину робіт виконують власноруч. Історія садиби, яку Субота Онлайн зібрала з розповідей краєзнавців, колишніх учнів та реставраторів, починається задовго до появи в Яроповичах електрики.
Швейцарець збудував у селі будинок із паровим опаленням
У 1878 році швейцарський підприємець Габріель Єнні звів новий дерев’яний маєток на місці давнішої садиби. Родина Єнні отримала ці землі після того, як попередній власник Сигізмунд Катюжинський через борги втратив майно, зокрема цукровий завод.

Габріель Єнні понад два десятиліття керував товариством цукрового заводу «Яроповичі». За його участі в селі розвивалися не лише промислові будівлі: працювали лікарня для заводських робітників і церковнопарафіяльна школа.
Сам маєток мав обладнання, яке в сільському будинку того часу важко уявити. Краєзнавець Анатолій Дроздюк розповів Суспільному Житомир, що в 1880-х роках тут діяли водогін, каналізація, телефонний зв’язок і парова система опалення. У підвалі стояв котел, а труби розподіляли тепло до кімнат.

Маєток прикрасили різьбленими дерев’яними колонами, оздобленням вікон і дверей. Усередині були розписані стелі та стіни, керамічна плитка. Частина цього оздоблення збереглася до наших днів.

Після цукрового заводу — шпиталь і сільська школа
Після Єнні садиба перейшла до графа Собанського. У 1917 році маєток націоналізували. Під час Другої світової війни в будинку діяв німецький польовий шпиталь, а після війни він знову служив мирним потребам села.
До 2008 року тут працювала школа. За спогадами старости Яроповичів Олександра Бойка, у ній навчалося близько 200 дітей. Він сам був її учнем.

«Тут була моя парта», — згадував Олександр Бойко у вересні 2024 року.
Чоловік показував місце, де колись стояли комп’ютери, таблиця Менделєєва та вчительський стіл. Для кількох поколінь жителів Яроповичів будинок залишився школою, навіть коли уроки в його кімнатах припинилися.
Після закриття навчального закладу садиба поступово занепадала. Протікав дах, руйнувалися дерев’яні елементи, зникали шибки. Навколо залишався старий парк площею близько шести гектарів.
Одна різьблена колона коштувала до 30 тисяч гривень
У 2020 році краєзнавець Ігор Довбиш приїхав до Яроповичів, а наступного року разом з однодумцями взявся за порятунок садиби. Відтоді на території проводять толоки, розчищають парк, ремонтують дерев’яні конструкції.
Під час робіт доводиться відтворювати старовинне різьблення, яке прикрашало ґанок. У 2024 році Ігор Довбиш розповідав, що виготовлення точної копії однієї колони може коштувати до 30 тисяч гривень. Таких колон потрібно було шість.
До порятунку садиби долучилися й майстри з інших регіонів. У жовтні 2026 року видання Mistosite розповіло про роботу ініціативи «Дерев’яне мереживо Чернігова», яка взялася за відновлення садиби Єнні. Для чернігівської команди це перший реставраційний проєкт за межами рідної області. Половина необхідної деревини для робіт обійшлася у 28 тисяч гривень.
Ігор Довбиш займається також історією інших старовинних маєтків області. Зокрема, він досліджував долю палацу Модеста Єзерського в Іванківцях на Житомирщині, який після багаторічного занепаду виставляли на продаж.
Чого просять люди, які рятують садибу Єнні
Після нового пошкодження активісти звернулися до жителів Яроповичів із проханням берегти будівлю, не залишати сміття на території парку та повідомляти сільську адміністрацію про випадки руйнування.
У своєму зверненні громадська організація нагадала, що село вже втратило стародавній курган, цукроварню та дерев’яну церкву, яка згоріла у 2016 році.
«Старші покоління зберегли нам цю садибу», — наголосили представники «Олександрійської скрижалі».
Вони сподіваються перетворити територію на культурний і туристичний простір, де можна буде побачити збережену дерев’яну архітектуру та дізнатися історію села.
У старому парку є ще одне місце, пов’язане з родиною Єнні. Тут похована Христина Єнні, дружина власника садиби. За радянських часів надгробні плити з її могили скинули в зарості. У 2020 році місцевий краєзнавець Анатолій Дроздюк за допомогою трактора повернув одну з плит приблизно на місце поховання.














