У 1920-х роках «чудо-ліки» героїн заборонили: його подавали як безпечнішу, ефективнішу й дешевшу альтернативу морфію — і навіть додавали в дитячий сироп від кашлю, але залежність виявилася ще сильнішою, ніж від морфію.
Сайт Субота Онлайн розповідає, що не всі винаходи й відкриття однаково корисні, а в медицині історій із «темною стороною» особливо багато.
Ці приклади показують просту річ: захоплення новим методом часто приходить раніше, ніж чесна розмова про ризики. Субота Онлайн.
Героїн (1890-ті — 1910-ті)
Фармацевтична компанія «Байєр» розробила героїн як безпечну, таку що не викликає звикання, більш ефективну й дешеву — «героїчну» — альтернативу морфію. Препарат навіть додавали в дитячий сироп від кашлю. Згодом з’ясувалося, що звикання від нього ще сильніше, ніж від морфію: почалася епідемія героїнової залежності, і в 1920-х роках «чудо-ліки» заборонили.
Радіоактивність (початок 1900-х)
Після того, як П’єр і Марія Кюрі відкрили радіоактивність, людство пережило короткий період захоплення радіацією. Модну новинку додавали в різні товари — від косметики до дитячих іграшок; радій, що світився в темряві, домішували в фарбу для циферблатів годинників. Це призвело до тяжких отруєнь, розвитку раку й некрозів кістки: люди почали помирати, а радіоактивні товари зникли з прилавків.
Лоботомія (1930-ті — 1950-ті)
Хірургічну процедуру, під час якої пацієнту висікали певні волокна в лобних частках мозку, розробив португалець Антоніу Еґаш Моніш у 1935 році. Її застосовували як «лікування» душевнохворих, чия хвороба супроводжувалася нападами агресії. Пацієнти ставали слухнянішими й спокійнішими, але втрачали самостійність та індивідуальність; зміни особистості були незворотні, і зрештою процедуру визнали безлюдською та заборонили.
Талідомід (1950-ті)
Нове заспокійливе призначали вагітним, які страждали від ранкової нудоти. Згодом з’ясувалося, що талідомід має тератогенні властивості: якщо жінка приймає його в першому триместрі вагітності, дитина народжується з вадами розвитку. «Талідомідні діти» з’являлися на світ із каліцтвами кінцівок та іншими дефектами, багато хто не виживав; до 1962 року препарат заборонили в багатьох країнах.
Ртуть (XVI—XIX століття)
Століттями ртуть — загадковий рідкий метал — використовували як ліки від «усіх хвороб», зокрема від сифілісу («бич Середніх віків») та іпохондрії. Симптоми отруєння ртуттю вважали доказом того, що лікування діє. Отруєння призводило до втрати зубів, відмови нирок і неврологічних захворювань, але загальний рівень медицини був таким, що втрата зубів нікого особливо не дивувала.
Тютюн (XVI—XX століття)
Під час чуми 1665 року лондонським школярам приписували курити більше тютюну: тютюновий дим вважали знезаражувальним засобом, а лікарі думали, що куріння захищає від «небезпечних міазмів», які нібито поширюють хворі. Дим намагалися використати й для порятунку потопельників, вдуваючи його в тіло постраждалих. Переконання в «користі» тютюну трималося, мабуть, довше за інші — лише в 1964 році сигарети визнали шкідливими для здоров’я.
«Малярійна терапія» (1920-ті)
Віденський професор Юліус Ваґнер-Яуреґґ зацікавився гіпотезою: якщо викликати у хворих на сифіліс сильну гарячку, це вб’є бактерії, відповідальні за хворобу. На початку XX століття він спеціально почав заражати пацієнтів малярією — і хоча лікування давало результати (Ваґнер-Яуреґґ навіть отримав Нобелівську премію), від самої малярії хворі теж часто гинули. Після відкриття антибіотиків, які добре справляються зі збудниками сифілісу, цей метод перестали використовувати.
Розтини (XIX століття)
Коли лікарі отримали можливість легально проводити розтини для вивчення анатомії людини та перебігу хвороб, медицина зробила великий ривок. Водночас в анатомічних театрах при лікарнях був величезний мінус: лікарі й студенти часто йшли просто з моргу оперувати або приймати пологи, не вимивши як слід руки — і пацієнти помирали в муках від сепсису та пологової гарячки. Зв’язок між миттям рук і здоров’ям пацієнтів першим помітив доктор Іґнац Земмельвейс, але колеги спочатку підняли його на сміх.
До речі, Іґнац Земмельвейс, працюючи у віденській лікарні, наполягав на митті рук, а його впертість довела його до смерті в психіатричній лікарні, зате повністю змінила медицину другої половини XIX століття.
Іноді найменше нововведення звучить найобразливіше для чужого самолюбства.
