«На Сплиннє — не спи, як свинє… бери в руки копанку». Таку або дуже схожу приказку етнографи записали одразу в кількох селах Волинського Полісся. Раніше вона фактично означала початок великого осіннього копання картоплі. Але ще цікавіше те, що відбувалося наприкінці роботи: частину найщойно викопаних бульб люди навмисно закопували назад у землю.
Незвичайні подробиці збереглися у дослідженні етнографів Володимира Галайчука та Сергія Ципишева «Народний календар Любешівщини в обрядах, звичаях та фольклорі». В основу роботи лягли польові записи, зроблені авторами у селах Любешівщини — частини Західного Полісся.
Картоплю не поспішали копати до Сплиння
В етнографічних записах «Сплі́ннє» або «Сплиннє́» позначене 28 серпня. Це місцева поліська назва свята Успіння Пресвятої Богородиці.
Саме з цим днем у селах пов’язували початок основного копання картоплі. Мешканці Угриничів, Ветлів, Залізниці, Мукошина та Деревка переказували етнографам дуже подібні варіанти однієї приказки.
«На Сплиннє — не спи, як свинє… бери в руки копанку», — говорили на Любешівщині.
У Залізниці старожили прямо згадували, що колись картоплю завжди починали копати вже після Сплиння. В інших селах сенс приказки був той самий: свято минуло — час рано вставати й братися до роботи.
Тут є календарний нюанс для сучасного читача. В етнографічних записах Успіння прив’язане до старої дати — 28 серпня. Після переходу українських церков на новий календар ПЦУ та УГКЦ відзначають Успіння 15 серпня. Але сам народний звичай етнографи зафіксували саме у його давній календарній формі.
Чому картоплю після збору закопували назад
Коли поле вже майже докопували, робота могла завершуватися зовсім не тим, що останню картоплину кидали до кошика.
У різних селах частину бульб спеціально залишали на ниві й закопували назад у землю.
Причому кількість відрізнялася навіть у сусідніх селах.
- у Бірках згадували про дві великі картоплини;
- у Ветлах — про кілька бульб, зокрема три;
- у Бихові назад закопували три або п’ять картоплин;
- у Залаззі згадували про три картоплини.
Пояснення було просте: це робили, щоб картопля добре вродила наступного року.
У Ветлах звичай мав ще виразніший обрядовий характер. Людина могла стати навколішки, викопати ямку, перехрестити її і лише після цього залишити там картоплини.
Фактично останні бульби врожаю не забирали собі, а символічно повертали землі — з надією, що наступного літа вона віддячить новим урожаєм.
А після роботи могли «качати хазяйку»
Ще веселішу традицію етнографи записали у селі Гірки.
Після завершення садіння або копання картоплі могли «качати хазяйку». Суть була цілком земною: господиню ловили, щоб вона пригостила тих, хто працював.
За спогадами місцевих жителів, робили це заради частування горілкою. Якщо хазяйка встигала втекти — обряд міг і не відбутися.
Цікаві історії, традиції та корисні поради — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
