У мережі набирає популярності вірш Василя Головецького — поета з Житомирщини, який у кількох емоційних рядках передає біль жінки, чоловік якої зник на фронті. Вірш називається «Пропав чоловік…» і вже став відгуком у серцях багатьох українців, чиї рідні досі вважаються безвісти зниклими або перебувають у ворожому полоні.
Поезія описує глибоку трагедію: жінка чекає звістки від чоловіка, який востаннє дзвонив у травні, але з того часу — жодної вістки. Всі навколо намагаються підтримати її, вірячи, що він у полоні, та вона продовжує молитись і благати Бога повернути його — або забрати й її.
ПРОПАВ ЧОЛОВІК…
Автор: Василь Головецький (Житомирщина)
У неї на фронті пропав чоловік…
Вже рік буде скоро, цілісінький рік!
Востаннє у травні дзвонив: “Я живий!”,
А потім — неначе у воду… Хоч вий!
Відтоді вона вже далеко не та:
Вона пострашніла, мов знята з хреста,
І світ їй не милий, і доня, й рідня —
“Не плач! Ну, чого ти?” — благають щодня:
“Він, мабуть, в полоні! Не вбитий, ні-ні!
Таке зараз часто бува на війні,
І скоро його обміняють! Чекай!”…
…Чекає, уся божевільна така!
На Паску ще вранці у церкву пішла,
Весь день на колінах (як тільки змогла?!)
Стояла — і Бога просила: “Верни!
Ти ж можеш усе! Я молю: не тягни!
Лише не мовчи! Не мовчи, говори!
Або і мене отуди забери!”…
Затим відливали її на дворі,
І плакала Мати Господня вгорі…
Хто такий Василь Головецький?
Василь Головецький — український поет із Житомирської області, автор численних громадянських і духовних віршів, який неодноразово присвячував свою творчість темам війни, втрати, любові до України. Його твори часто публікують у соціальних мережах, на сторінках патріотичних спільнот, а багато українців цитують їх у складні моменти свого життя.
Його поезія — це голос народу, що переживає горе, але не втрачає надії.
