Через чутливість до світла цей шедевр Дюрера бережуть у Відні в запасниках «Альбертіни», як зіницю ока, а коли виставляють, це свято для любителів живопису.
У рідному Нюрнберзі недалеко від будинку, де жив художник, височіє монументальна скульптура Зайця, наче зліпок з акварелі митця, у магазинах продається атрибутика із зайчиком. У чому сила цієї роботи Дюрера, чому нюрнбержці так пишаються нею?
Мабуть, тому, що поряд із філософськими та психологічними гравюрами «Апокаліпсису» та «Меланхолії», чудовими портретами й автопортретами, біблійною та житейською тематикою, визначними науковими працями, Дюрер проявив себе як поціновувач та поціновувач природи (серія «Примули», «Шматок дерну», «Шматок дерну»/ та тваринного світу), показуючи найменші деталі та складки в «Носорога» та «Моржа».
Дюрер ніби дає нам можливість відпочити від проблем сучасного йому світу, наблизивши своїх шанувальників до їхніх витоків – до світу природи, який ми повинні зберігати для наступних поколінь.